Інвестознавство

На останньому етапі виробляється оцінка розробленої інвести­ційної стратегії сутністю якої є перевірка її на відповідність принци­пам формування інвестиційної стратегії.

Сукупність основних принципів, що забезпечують реалізацію ета­пу оцінки розробленої інвестиційної стратегії в умовах ринкової еко­номіки, представлена на рис. 4.2.

Рис. 4.2. Основні принципи розробки інвестиційної стратегії

Виконання операцій у такій послідовності і відповідно до прин­ципів (рис. 4.2) забезпечує розробку ефективних управлінських рішень, спрямованих на реалізацію обраної інвестиційної стратегії.

Основу процесу вибору стратегічних напрямків інвестиційної діяльності складають цілі цієї діяльності. У процесі вибору повинні враховуватися такі завдання:

1)     визначення співвідношення різних форм інвестування на окре­мих етапах розглянутого періоду;

2)     визначення галузевої спрямованості інвестиційної діяльності;

3)      визначення регіональної спрямованості інвестиційної діяль­ності.

Співвідношення різних форм інвестування на окремих етапах пов’язане насамперед з напрямками діяльності корпоративної струк­тури.

Так, інституціональні інвестори здійснюють свою інвестиційну діяльність переважно на фондовому ринку. Отже, основною формою їх довгострокової інвестиційної діяльності повинно бути інвестуван­ня в акції, облігації, ощадні сертифікати й інші фондові інструменти. Питома вага реального інвестування в таких структурах може колива­тися лише в межах, дозволених законодавством для кожної з цих груп інвесторів.

У корпоративних структурах, що здійснюють виробничу діяльність, основною формою інвестування будуть реальні вкладен­ня. Саме ця форма інвестування дозволяє таким структурам розвива­тися найбільш високими темпами, освоювати нові види продукції, проникати на нові товарні і регіональні ринки. Фінансові інвестиції таких структур пов’язані, як правило, з короткостроковими вкладен­нями тимчасово вільних коштів і здійснюються з метою встановлення контролю (впливу) за діяльністю окремих компаній (підприємства — партнерів; підприємства — конкурентів і т.п.).

Вирішення цього завдання у перспективі істотно коливається за­лежно від етапів життєвого циклу корпоративної структури (рис. 4.3).

Створення привабливого інвестиційного клімату

Надання митних пільг

Надання податкових пільг

Створення спеціаль­них економічних зон

Використання фінан­сового механізму

Механізм залу­чення іноземного капіталу

Створення системи гарантій (неможливість націоналіза­ції та примусового вилу­

чення інвестицій)

Інформаційне забезпечення

Упровадження системи страхування

Створення центрів допомоги іноземним інвесторам

Рис. 4.3. Характер стадій життєвого циклу корпорації

Так, на етапах «народження» і «росту» гнітюча частка інвестицій має реальний вигляд, на стадії «розширення» реальні інвестиції (в ос­новні й оборотні кошти) також переважають; і лише на більш пізніх стадіях життєвого циклу («зрілість») корпоративні структури можуть дозволити собі істотне розширення питомої ваги фінансових інве­стицій. Для того, щоб уникнути періоду «спаду» і пролонгувати період «зрілості», необхідно вчасно диверсифікувати діяльність корпорації, тобто відмовитися від напрямків діяльності, що не приносять дохід, і, навпаки, розробити нові напрямки діяльності, що приносять дохід.

Так, багато корпоративних структур (холдинги, фінансово-про­мислові групи, транснаціональні корпорації) крім основних профілю­ючих напрямків виробничої чи фінансової діяльності купують видав­ничі організації, теле— і радіокомпанії, беруть участь у шоу-бізнесі на правах спонсорів або прямих акціонерів, організовують туристичні фірми і т.д.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 78 79 80 81 82 8384 85 86 87 88  ... 224