Інвестознавство

Вчасно диверсифікований бізнес дозволяє уникнути періоду «спа­ду» корпоративної структури. Замість нього настає черговий виток життєвого циклу корпорації але вже не з періоду «народження», а з періоду «розширення».

Визначений вплив на співвідношення різних форм інвестування роблять і розміри корпоративних структур. Інвестиційна діяльність невеликих і середніх за розмірами структур у більшій мірі пов’язана з реальними інвестиціями, у той час, як для великих корпорацій частка фінансових інвестицій зазвичай вища. При цьому визначений вплив на співвідношення реальних і фінансових інвестицій має загальний стан економіки, що визначає кон’юнктуру окремих елементів інве­стиційного ринку. В умовах нестабільності економіки, високих темпів інфляції, постійної зміни податкової політики ефективність реально­го інвестування істотно знижується при одночасному зростанні інве­стиційних ризиків. У такі періоди більш ефективними є фінансові інве­стиції, особливо короткострокові (за умови, що прибутковість цих інве­стицій перевищує темпи інфляції).

З урахуванням цих умов оцінки різних форм інвестування дифе­ренціюється за окремими етапами інвестиційної діяльності корпора­тивної структури.

Узагальнення досвіду інвестиційної діяльності корпоративних систем у другій половині 90-х рр. показує, що галузева спрямованість є найскладнішим завданням розробки інвестиційної стратегії. Його вирішення вимагає поетапного підходу до прогнозування інвестицій-

ної діяльності у єдності з загальною стратегією економічного розвит­ку корпоративної структури. На першому етапі досліджується доцільність двох основних стратегічних напрямків інвестиційної діяль­ності.

1.    Галузевої концентрації.

2.     Диверсифікованості інвестиційної діяльності.

Як правило, початкові етапи діяльності корпоративної структури пов’язані з концентрацією її на одній галузі, що є найбільш знайома інвесторам.

Огляд західної практики показує, що багато хто з найбільш щас­ливих інвесторів досягли високого рівня добробуту, використовуючи стратегію концентрації тобто не виходячи за межі багатогалузевої діяль­ності. Особливо яскраві приклади дає нам виробництво окремих видів науковомісткої продукції (комп’ютерна техніка, комп’ютерні програ­ми і т.п.) чи продукції, що задовольняє нові потреби великого кола спо­живачів. Водночас, серед інвесторів, що використовують цю страте­гію, спостерігається найбільше число банкрутств. Це зумовлено тим, що концентрація пов’язана з більш високим рівнем інвестиційних ри­зиків, ніж можуть дозволити собі багато інвесторів.

Стратегія галузевої концентрації (якщо вона, незважаючи на ви­сокий рівень ризику, все-таки обирається інвестором) може бути ви­користана лише на перших трьох стадіях життєвого циклу корпора­тивної структури, тому що за сприятливих обставин вона, як правило, забезпечує найбільш високі темпи виробничого розвитку збільшення капіталу. На наступних стадіях життєвого циклу в міру задоволення потреби в продукції основного контингенту споживачів їй на зміну повинна прийти стратегія галузевої диверсифікованості інвестиційної діяльності.

На другому етапі досліджується доцільність різних форм галузевої диверсифікованості інвестиційної діяльності в рамках визначеної гру­пи галузей, наприклад, галузі сільськогосподарського виробництва, харчової промисловості, транспорту і т.п. Така галузева диверсифіко- ваність дозволяє інвестору ширше використовувати накопичений досвід у сфері маркетингу, виробничих технологій і т.п. і отже, у більшій мірі визначати ефективність інвестування. Крім того, використання галузевої диверсифікованості навіть у таких обмежених рамках дозво­ляє істотно знизити рівень інвестиційних ризиків.

Диверсифікованість інвестиційної діяльності корпоративної структури в рамках визначеної групи галузей пов’язана з формуван­ням так званих «стратегічних зон господарювання». Таке формування здійснюється в процесі розробки загальної стратегії економічного роз­витку структури і являє собою самостійний господарський сегмент, що здійснює свою діяльність у ряді суміжних галузей, об’єднаних спільністю споживчого попиту, використовуваної сировини чи техно­логії. На стратегічній зоні господарювання лежить повна відпові­дальність за розробку асортименту конкурентоспроможної продукції, ефективної збутової стратегії, а також забезпечення їхньої інвестицій­ної стратегії.

 

« Содержание


 ...  84  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я