• «інформаційна асиметрія». Той, що інвестується, приховує реальну інформацію про діяльність компанії від інвестора, щоб з вигодою для себе розподілити одержаний прибуток або, навпаки, не спровокувати його на терміновий вихід із справи;
• обмеження інвестором свободи дій об’єкта, що інвестується.
Також можна виділити помилки українських компаній по залученню інвесторів:
• незрозуміла структура власності на підприємстві;
• фірми не можуть до ладу пояснити інвестору значення чисельних неприбуткових операцій з «спорідненими» фірмами, і значення змісту значних непрофільних активів;
• неправильно складені бізнес-плани.
Для успішного вирішення проблем фінансування інвестиційної діяльності необхідно здійснити наступні заходи:
• звуження напрямів інвестування і впровадження проектів з урахуванням існуючого інвестиційного потенціалу;
• включення в інвестиційний процес як державних, так і приватних ресурсів;
• залучення іноземних партнерів;
• створення нових організаційних форм інтеграції фінансового і промислового капіталу;
• розробка і упровадження регіональних програм інвестування.
Нині економічна ситуація в Україні характеризується окремими
позитивними тенденціями в динаміці основних соціально-економічних показників, у тому числі й щодо залучення прямих іноземних інвестицій.
У 2003 році в економіку України іноземними інвесторами вкладено 1319,9 млн. дол. США прямих інвестицій, утому числі з країн СНД надійшло 69,0 млн. дол. США (5,2% від загального обсягу), з інших країн світу -1250,9 млн. дол. США (94,8%). Обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну на 01.11.2004 року становив 6657.6 млн. дол. США, тобто 140 дол. США на одного мешканця України.
Стійка тенденція до збільшення іноземних інвестицій засвідчує інтерес до України іноземних інвесторів, тому найважливішим завданням держави на цьому етапі є забезпечення сприятливих умов залучення і впровадження в економіку країни інвестиційних ресурсів через удосконалення правової бази, створення ефективних механізмів стимулювання інвесторів та усунення адміністративних перешкод у їхній діяльності завдяки підвищенню інвестиційного іміджу.
Однак прямі іноземні інвестиції скеровуються передусім у невиробничі галузі. Тому їхня питома вага у 2003 році у машинобудуванні не перевищувала 9%. При цьому внутрішніх інвестиційних ресурсів для забезпечення запланованого зростання в країні не вистачає. У зв’язку з цим ми не можемо відмовитися від запозичень на світовому ринку, і тут потрібні серйозні зміни у сфері державного регулювання цих інвестиційних потоків.
Державна промислова політика в Україні повинна будуватися на таких принципах: державне замовлення повинне носити комерційний характер, договірну основу і сприяти формуванню довгострокових господарських зв’язків на взаємовигідній основі; підвищення ефективності управління позабюджетними фондами; запровадження комплексу заходів, що спонукають банки здійснювати довгострокове кредитування (кредитна політика); гнучкість податкової політики місцевої адміністрації; формування системи гарантій під інвестиційну діяльність; цільове кредитування інвестиційно-інноваційної діяльності; виділення матеріальних ресурсів для інвестиційно-інноваційної діяльності; впровадження гнучкої системи надання пільги при використанні землі; тимчасові цільові пільги з митних тарифів для підприємств стратегічно- важливих галузей; надання окремим територіям статусу зон найбільшого сприяння з різним набором пільг, визначення пріоритетних напрямків залучення іноземного капіталу в інфраструктуру території.
» следующая страница »
1 ... 49 50 51 52 53 5455 56 57 58 59 ... 224