Інвестознавство

1.      Імпортування/експортування товарів, послуг, фінансування подібних операцій. Приклад — Ексімбанк США, Канади і т.д.

2.     Утворення спільних підприємств на базі існуючих підприємств для випуску продукції, що в основному йде на експорт.

3.     Участь в приватизації.

4.     Інвестиції у виробничий сектор, у тому числі для внутрішнього споживача.

5.     Інвестиції в інфраструктуру (готелі, зв’язок, ЗМІ і т.д.)

6.     Інвестиції у фондовий ринок.

Причому стадії дотримуються з дивною послідовністю і рідко буває так, що подальша стадія розвивається без нормативно розвиненої по­передньої. Точніше буває, то у такому разі неминуча криза, оскільки одна стадія припускає подальшу і служить базою для її існування.

Таким чином, будь-яка компанія, яка займає певну нішу на ринку і створює який-небудь реальний продукт, теоретично може одержати зовнішнє фінансування. Просто, з другого боку, залежно від кон’юн­ктури ринку, політичної і економічної ситуації, а також від розміру підприємства і активів, що знаходяться у нього на балансі. Кількість шляхів фінансування може дуже сильно мінятися. На жаль в Україні ця кількість змінилася не у більшу сторону.

Якщо йдеться про іноземних інвесторів, то розраховувати на їх участь може не кожна українська компанія. Більшість інвесторів звикла мати справу з компаніями, які більш-менш відповідають західним стан­дартам ведення бізнесу. Привернути серйозного стратегічного інвес­тора з-за кордону, маючи пострадянське відношення до підприємниц­тва, практично неможливо. Це не значить, що методи роботи повинні бути скопійовані із західних аналогів, мало того, місцева специфіка відкладає свої відбитки на кожну компанію, що працює в Україні, якою б «західною» вона не була. В основному, існує низка принципів, яким повинна відповідати компанія, щоб з нею розмовляли як з повноцін­ним партнером. Основні з цих принципів такі:

•      орієнтованість компанії на роботу в умовах ринку;

•      хороший менеджмент: правильний розподіл трудових ресурсів і матеріальних ресурсів компанії;

•      інформаційна відвертість;

•      прозорість роботи, чіткі види діяльності;

•      наявність стратегії розвитку;

•       наявність ніші на ринку, чіткі уявлення про максимальні по­треби ринку, про максимально можливу частку ринку, яку можна за­хопити, уявлення про перспективи ринку і про конкурентів на рин­ку;

•      наявність ясної можливості отримання прибутку від вкладених інвестицій і виведення прибутку, можливість виведення інвестицій;

•     чітке податкове планування, хороша бухгалтерія і аудиторський звіт. Різко зростають успіхи компаній, що обслуговуються в аудиторсь­ких фірмах «Від 5»;

•      розуміння суті інвестиційного процесу;

•     крім того, в цьому випадку, коли інвестиції здійснюються у вигляді позики, то позикодавців дуже цікавлять гарантії повернення їх засобів.

Всі ці пункти включаються в бізнес-план і інвестиційний мемо­рандум.

В умовах української економіки потрібно враховувати її місцеві особливості. А ці місцеві особливості говорять про те, що бізнес-планів підприємству доводиться робити два: один — для себе, а другий — для інвестора. Перший пишеться мало не самостійно і допомагає під­приємству визначитися для себе, чи варто займатися проектом. Бізнес- план для інвестора пишеться, виходячи з його вимог до таких доку­ментів. Мало того, дуже часто інвестиції поступають і без наявності бізнес-плану. Інвестор може самостійно визначити доцільність інвес­тицій в дану галузь. Тобто необхідність в бізнес-плануванні важлива, в першу чергу, для компанії усередині себе. А інвестору необхідно нада­ти частіше всього дещо інший документ, який би містив опис проекту, опис ринку, витрати і приблизний розрахунок прибутку, а також ри­зики, але тільки в дуже стислому і описовому вигляді.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 47 48 49 50 51 5253 54 55 56 57  ... 224