З другого боку, план не може бути суто індикативним (рекомендованим), адже у деяких підприємств майно є державною власністю, ще формується необхідна для ринкових відносин інфраструктура, йде процес реформування економіки.
Економічна практика також доводить, що не можна обмежуватись тільки прогнозом. Він дає лише уявлення про передбачену в перспективі ситуацію і не містить цілеспрямованих заходів та важелів впливу на її зміну.
Програма інвестування є, по суті, планом досягнення певної мети.
Система прогнозування, планування і розробки програми складається з прогнозів, індикативних планів і розробок, що охоплюють усі рівні виконавчої влади у розрізі короткострокової, середньостро- кової та довгострокової перспективи.
Цілеспрямоване функціонування економіки забезпечується системою державного регулювання, яка передбачає використання державного впливу на діяльність суб’єктів економіки. Система прогнозування, планування і розробки програм передбачає застосування як економічних, так і директивних методів регулювання розвитку економіки. У числі директивних методів залишаються загальнодержавні норми і нормативи, державний контракт, державні інвестиції, регульовані ціни на окремі види продукції та ін.
Складовою системи прогнозування, планування і розробки програм є національні, галузеві та регіональні програми. Вони є основним засобом реалізації державної політики, пріоритетних напрямів економічного та національно-культурного розвитку України, концентрації фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів і координації діяльності підприємств, установ, організацій та громадян на вирішенні найважливіших загальнодержавних проблем.
Показники системи прогнозування, планування і розробки програм на більш віддалену перспективу коригуються в міру розробки і прийняття планів чи програм на найближчу перспективу. Порядок розробки прогнозів, планів і програм економічного і соціального розвитку України визначається Урядом України.
Результати прогнозів економічного й соціального розвитку України та прогнози кон’юнктури ринку використовується при прийнятті органами законодавчої і виконавчої влади конкретних рішень у галузі економічної політики і при розробці державних програм та індикативних планів. Останні в умовах ринкових перетворень викликають найбільший інтерес з точки зору використання при їх розробці нетрадиційного методу планування найважливіших показників та якісних характеристик розвитку галузей економіки, регіонів тощо. В основу цього методу закладені найважливіші народногосподарські макроекономічні показники (індикатори), до досягнення яких повинно прагнути суспільство.
Відмінними ознаками індикативного планування є:
• рекомендаційний характер показників (індикаторів) плану;
• індикатори або орієнтири, які передбачає на майбутнє держава, що досягаються за допомогою певних заходів управління — регуляторів.
На державному рівні повинні впроваджуватись такі глобальні індикатори, як: валовий внутрішній продукт, національний дохід, рівень інфляції; стан фінансів, грошового обігу, фінансового товарного та валютного ринків; рівень межі забезпеченості, мінімальна зарплата та пенсії, середня зарплата; обсяги експорту та імпорту, сальдо зовнішньоекономічної діяльності; співвідношення між фондами споживання та нагромадження, показники обсягу та структури інвестицій.
Досягнення цих індикативних показників повинно забезпечитись упровадженням певних економічних регуляторів, тобто норм і нормативів податкових, митних ставок; акцизних зборів; амортизаційних відрахувань; поточних витрат; планових нагромаджень у будівництві; облікових відсоткових ставок та норм обов’язкових резервів Національного банку тощо.
» следующая страница »
1 ... 174 175 176 177 178 179180 181 182 183 184 ... 224