На жаль, розв’язання цієї проблеми здійснюється ізольовано від оптимізації напрямів інвестування капіталу. Така ізоляція призводить до того, що окремо формується інвестиційна програма, котра являє собою ряд інвестиційних проектів, обраних відповідно до критеріїв їхньої ефективності, і фінансова програма як сукупність передбачених джерел фінансування. Тобто не повністю використовуються об’єднані можливості й результати діяльності підприємства у напрямі вкладення капіталу й перспектив фінансування. Незабезпечення одного із принципів планування — комплексності — може спричинити втрату можливостей, недоотримання прибутку і, як наслідок, зниження ефективності діяльності підприємства.
З огляду на те, що між інвестиційною і фінансовою сферами діяльності підприємства існує тісний взаємозв’язок, вигідність залучення фінансових ресурсів залежить від використаних інвестиційних можливостей і відповідних витрат і доходів. Особливо це актуально нині за умов браку або повної відсутності власних коштів у більшості промислових підприємств і необхідності оцінювати можливості залучення позикових джерел фінансування. Тому синхронне планування інвестиційної та фінансової діяльності дасть змогу формувати оптимальну інвестиційно-фінансову програму, враховувати специфіку джерел фінансування і напрямів здійснення капіталовкладень, що сприятиме недопущенню помилок при прогнозних розрахунках і одержанню ефективного кінцевого результату.
Оптимальна інвестиційно-фінансова програма повинна забезпечити не лише урівноваженість попиту і пропозиції капіталу (коли, з одного боку, фінансуються найвигідніші інвестиційні проекти, з другого — залучаються грошові ресурси у необхідному обсязі з мінімальними витратами, пов’язаними з їхнім використанням), а й максимальну вигідність використання вкладень коштів. Отже, виникає необхідність у формуванні дійового інструменту, здатного забезпечити узгодження інвестиційного та фінансового аспектів діяльності підприємства.
Розглядаючи питання формування інвестиційно-фінансової програми насамперед зазначимо, що в економічній теорії відсутня єдина характеристика понять інвестування і фінансування, найчастіше ці терміни ототожнюються. Проте необхідність створення дійових інструментів формування інвестиційно-фінансової програми потребує їх чіткого розмежування. Так, під інвестуванням треба розуміти безпосереднє вкладення коштів за обраними напрямами. Фінансовий аспект діяльності підприємства містить питання фінансового забезпечення планованих капіталовкладень. Це різні напрями діяльності підприємства, але водночас вони тісно взаємопов’язані. Тому з метою підвищення ефективності діяльності підприємства при формуванні інвестиційно-фінансової програми необхідно забезпечити синхронізацію їхнього планування.
Крім того, промислові підприємства, здійснюючи стратегічне планування капіталовкладень, прагнуть отримати максимальний прибуток, щоб використати його на розширення виробництва й інші цілі. Тому при формуванні інвестиційно-фінансової програми підприємства можна орієнтуватися на максимізацію рівня щорічного використання коштів при заданій величині кінцевої вартості капіталу.
8.3. Основні вимоги і практичні рекомендації щодо підготовки й оформлення бізнес-планів
Регулювання економічних процесів на рівні підприємства забезпечується шляхом розробки бізнес-планів його розвитку. Основою для формування плану підприємства є, з одного боку, дані щодо кон’юнктури ринку і попиту на його продукцію, реальних можливостей матеріально-технічного забезпечення виробництва, з іншого — наміри уряду щодо обсягів державного контракту (обов’язкового як для державних, так і недержавних підприємств).
» следующая страница »
1 ... 147 148 149 150 151 152153 154 155 156 157 ... 224