Сфера застосування інвестиційних розрахунків згідно із стратегічними і тактичними міркуваннями має неухильно розширюватися. Найчастіше їх доцільно застосовувати під час техніко-економічного обґрунтування спорудження підприємства, вибору району будівництва й конкретного будівельного майданчика, встановлення раціональної потужності об’єкта інвестування, вибору форми відтворення основних фондів і виробничих потужностей (розширення, реконструкція, технічне переоснащення чи модернізація устаткування), визначення технології виробництва, номенклатури вироблюваної продукції тощо. Наведені найхарактерніші приклади свідчать про те, що інвестиційні розрахунки можна виконувати як для окремого підприємства, так і для будь-якої галузі й регіону. Наприклад, прийняти рішення про будівництво підприємства можна лише після того, як буде вичерпана можливість досягти необхідних обсягів виробництва тієї чи іншої продукції на діючих підприємствах і урахуванням якнайповнішого використання їх потужностей. І в цьому разі можливі різні варіанти — від модернізації чи заміни устаткування на якомусь підприємстві галузі з метою збільшення обсягів випуску продукції до спорудження нового підприємства, якщо інші варіанти виявляються менш прийнятними.
8.2. Планування інвестиційної програми
Умови господарювання підприємств, що склалися в Україні у процесі становлення ринкової економіки, висувають жорсткі вимоги до підвищення ефективності використання усіх видів ресурсів, зниження витрат на виробництво, освоєння нової техніки і технологій, підвищення якості й конкурентоспроможності виготовлюваної продукції. Проте багато суб’єктів господарської діяльності не можуть виконати зазначених вимог у зв’язку з використанням фізично зношених і морально застарілих основних фондів, енерго— і матеріаломістких виробничих процесів. Нині ступінь фізичного і морального зношення основних виробничих фондів у промисловості в середньому сягає 60-80%, коефіцієнт їхнього відновлення за останні 5 років не піднімався вище за 7,5%.
Такий стан основних фондів потребує негайної активізації відтворювальних процесів із метою збільшення пропускної спроможності устаткування, ліквідації диспропорцій і поліпшення матеріальної бази виробництва, підвищення рівня НТП, забезпечення конкурентоспроможності продукції. Це, у свою чергу, потребує інвестицій, яких, на жаль, немає ні у самих підприємств, ні на ринку капіталу.
Така невідповідність потреб і можливостей зумовила проведення теоретичних досліджень щодо вибору найефективніших напрямів капіталовкладень, оцінки ефективності інвестицій. Проте значна їх частина як об’єкт дослідження розглядає окремі інвестиційні проекти, переважно альтернативні.
Однак упровадження одиничних елементів основних фондів не поліпшить нинішньої ситуації. Необхідно здійснювати одночасне введення в експлуатацію сукупності машин і механізмів, тобто йдеться не про одноразову дію для реалізації окремого інвестиційного проекту, а про комплекс однорідних дій, або програму. Загалом програма являє собою план дій, робіт. Програма підприємства, яка передбачає одночасне здійснення капіталовкладень у декілька об’єктів, є інвестиційною програмою.
Слід зазначити, що дехто з економістів приділяв певну увагу питанням формування інвестиційної програми, але при цьому найчастіше спрощували аспекти фінансового забезпечення і не враховували широких можливостей, пов’язаних із багатоваріантністю фінансових умов і перспектив. Проте основною умовою складання програми капіталовкладень є фінансове забезпечення і зокрема вибір оптимальних джерел фінансування залежно від терміну використання, умов погашення й нарахування процентів, якщо йдеться про позикові кошти.
» следующая страница »
1 ... 146 147 148 149 150 151152 153 154 155 156 ... 224