Економічна теорія

3.           Кожна наступна форма соціально-економічного розвитку породжує нові фактори економічного зростан­ня, не відкидаючи при цьому надбань попередніх. За

вільної конкуренції головним фактором економічного зро­стання є гонитва за надприбутком, одержаним завдяки впро­вадженню науково-технічному прогресу.

Монополія породжує нові переваги великих підприємств над дрібними в застосуванні досягнень НТП, економії на управлінні та ін., а також можливість упорядковувати, узгоджувати та передбачувати результати діяльності.

Державно-монополістичний капіталізм створює мож­ливості державного впливу на відтворювальний процес у масштабах суспільства.

Змішана економіка забезпечує спеціалізацію і розподіл функцій між дрібними та крупними підприємствами, пе­редбачає обрання форми власності й форми господарюван­ня за економічною доцільностю.

Формування специфічної ієрархи суб'єктів господа­рювання. Головним суб'єктом системи вільної конкуренції є дрібний товаровиробник;

—       періоду крупного машинного виробництва — влас­ник капіталу;

—      за монополії — об'єднання капіталістів;

—          в умовах державно-монополістичного капіталізму

—      держава.

Змішана економіка докорінно змінює місце і роль най­маного робітника, який дедалі частіше стає співвласником капіталу та учасником управлінського процесу в межах корпорацій (наймані менеджери) й учасником процесу регулювання економіки як цілого (наймані державні служ­бовці).

Зміст перехідної економіки — формування нових елементів та системоутворення їх, яке дає мож­ливість зайняти новому панівне місце в ієрархії підси­стем та системи як цілого.

Невизначеність

Нестійкість

Висока

ризиковість

Т

І

Риси перехідної економіки

і

Альтернатив­

ність

(багатоварі-

антність)

розвитку

Виникнення і функціону­вання пере­хідних еконо­мічних форм

Особливий

характер

суперечностей

Історичність

перехідних

економік

Рис. 4.2. Риси перехідної економіки

Нестійкість перехідної економіки пояснюється тим, що на відміну стабільної економічної системи в якій зміни стосуються переважно механізму функціонування систе­ми, в перехідних системах змінюється сам механізм роз­витку. Останнє порушує її стійкість, оскільки спричиняє роз- балансованість попередньої системи.

Невизначеність як риса перехідної економіки поясню­ється, насамперед, здатністю елементів системи до самоор­ганізації. Суб'єкти економіки ставлять перед собою мету — побудувати економічну систему певного типу і розробля­ють механізми та засоби досягнення мети, але зазвичай тео­ретично сформульована і практично реалізована мета не співпадає повністю. По-перше, тому що завжди в процесі становлення виникають непередбачувані заздалегідь момен­ти. По-друге, з причини здатності системи до самоорганіза­ції, що сама по собі передбачає багатоваріантність розвитку.

Багатоваріантність самоорганізації системи, різно­манітність устремлінь, цілей, бажань стосовно майбутнього суспільного устрою зумовлюють альтернативний харак­тер розвитку перехідних економік. Устремління щодо транс­формації старої системи можуть бути успішними (реалізо­вана мета близька до поставленої) і безуспішними (система повертається в модифікованому вигляді до попереднього стану або ж гине).

Перехід до нової економічної системи — це співісну­вання і боротьба старого й нового. Становлення нової систе­ми породжує відповідні нові економічні форми. Наприклад, грошова рента в умовах феодалізму або індикативне пла­нування та державне регулювання в умовах капіталізму.

Суперечності перехідних економік є суперечностя­ми розвитку, а не функціонування. Це суперечності між старим та новим у надрах самої економічної системи; між економікою і політикою, між економікою та ідеологією; по­літикою та ідеологією; між соціальними верствами, що тра­диційно склалися, і тими, що зароджуються, тощо.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 30 31 32 33 34 3536 37 38 39 40  ... 246