Економічна теорія

—    спотворені ринкові відносини (ціни, відсоток за кре­дит, ренту тощо встановлювала держава);

—    прямий розподіл ресурсів;

—   державне тотальне управління за принципом жорст­кої ієрархії; вершину ієрархічної піраміди займає партійна бюрократія;

—    розподіл за волею держави, яка об'єктивно не може визначити частку індивіда у суспільному результаті еконо­мічної діяльності (хоч зарплата видається за форму розпо­ділу відповідно до кількості та якості праці).

Як наслідок, у процесі революційних змін відбулося то­тальне одержавлення економіки, політики, ідеології та інших форм суспільного буття.

Криза адміністративно-командної системи стала про­явом загострення суперечностей, породжених та нагрома­джених нею, які система виявилася не здатною вирішити.

Суперечності адміністративно-командної системи

Головна суперечність — суперечність між проголоше­ними та реалізованими цілями.

Форми прояву головної суперечності:

—    між вивільненням трудящих від поневолення (екс­плуатації) з боку капіталу і поневоленням їх державою;

—    між проголошеною метою побудови суспільства всеза- гального добробуту і сформованою економікою тотального дефіциту, який є не лише наслідком, а й передумовою відтво­рення бюрократичної системи адміністративного соціалізму;

—    між проголошеною метою побудови суспільства, де, всі блага "поллються повним потоком" і здійсниться вели­кий принцип: "від кожного — за здібностями, кожному — за потребами" і деформованою структурою економіки, зорієнтованою на виробництво заради виробництва;

—     між проголошеною метою високопродуктивного ви­робництва (трудящі працюють на себе й на суспільство в цілому) і спадною ефективністю реального виробництва через відсутність конкуренції і тотальне панування дер­жавної монополії;

—    між проголошеною метою побудови суспільства, за­снованого на самоуправлінні (самоуправління як антипод

державного управління), і реальною системою управління у формі диктатури держави, яка виявляється через дикта­туру пролетаріату, диктатуру партії та ін.

Причини глибокої кризи командно-адміністративної системи не вичерпуються тільки нагромадженими нею внут­рішньо притаманними їй суперечностями. Вони поясню­ються існуючою структурою влади та запроваджуваною нею політикою. Значною мірою ця криза зумовлена об'єктив­ними законами нерівномірності та циклічності економіч­ного розвитку.

 4. Концепції переходу постсоціалістичних країн до ринкової економіки

Соціально орієнтовану ринкову економіку, яку прагнуть створити постсоціалістичні країни, можна визначити як систему, в основі якої переважає приватна власність, сво­бода підприємництва, вільний продаж усіх факторів ви­робництва, товарів та послуг.

Головні завдання перехідного періоду від адмініст-

• • •• •• ративно-командної до соціально орієнтованої ринкової системи такі:

—      реформування відносин власності;

—      роздержавлення (обмеження втручання держави в економічне життя суспільства аж до повного вилучення, відмова від прямого управління держави економікою, ство­рення умов для зростання кількості господарюючих су­б'єктів);

—       приватизація (перехід у приватну власність знач­ної частки державної власності);

—       демонополізація (створення і захист конкурентного середовища, подолання державної та недержавної моно­полії);

—     лібералізація, яка набуває двох форм — внутрішньо- економічної (усунення державного контролю за цінами на переважну більшість товарів та послуг, запровадження сво­боди торгівлі юридичних та фізичних осіб і підпорядку­вання діяльності товаровиробника умовам ринку) і зовніш­ньоекономічної (розширення доступу в країну іноземних інвестицій; роздержавлення зовнішньоекономічних зв язків і зняття протекціоністських обмежень на експорт; зняття обмежень на імпорт; конвертованість національної валюти тощо).

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 32 33 34 35 36 3738 39 40 41 42  ... 246