Сучасні організовані злочинні угруповання, як одна із форм тіньових структур, формуються за допомогою таких способів:
• ситуативно-вольового;
• функціонально-договірного;
• виробничо-управлінського.
Перший спосіб характерний для угруповань корисливо-насильницької організації, коли члени майбутнього злочинного угруповання об’єднуються на підставі свого кримінального минулого з метою термінової необхідності скоєння серії злочинів.
Другий спосіб формування організованих злочинних угруповань використовується тоді, коли у майбутнього лідера злочинного угруповання є можливість спланувати в деталях кримінальну акцію. Відбір кандидатів у групу здійснюється з числа професійно підготовлених людей, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі або які вже звільнилися. Характерною ознакою цього способу формування злочинних угруповань є те, що люди підбираються під визначені функції відповідно до їх особистих можливостей та кримінальної спеціалізації.
Третій спосіб передбачає його використання при формуванні злочинних угруповань корисливо-господарської спрямованості. При цьому способі окремі ланки злочинного співтовариства, заснованого на базі господарських підрозділів, повністю повторюють легальну виробничу та управлінську структуру і лише поступово добудовують до неї шляхом корумпування, підкупу, шантажу, іншими методами додаткові ланки, яких, на думку організаційного центру тіньового утворення, не вистачає. Як правило, члени таких організованих злочинних формувань виконують подвійну функцію (офіційну та нелегальну).
Іншою функцією тіньового управління є планування. Воно виявляється у формуванні шляхів руху даної тіньової організації до поставлених перед нею цілей. Так, для досягнення цілей тіньової організації щодо максимального зменшення податкових зобов’язань перед бюджетом, як правило, напівзаконними та нелегальними методами, з використанням тіньових можливостей офшорних юрисдикцій, застосовується міжнародне податкове планування.
В умовах, коли створена тіньова організація і відбувається процес реалізації її планів тіньової активності, на перший план виходить функція регулювання та контролю — забезпечення поведінки кожного елемента тіньової організації в певних межах, вимог щодо збереження її тотожності, структури та передбачених планових параметрів.
Набір методів регулювання та контролю, притаманний тіньовій організації, вирізняється значним різноманіттям: від типових, що використовуються у діяльності офіційних організацій, до насильницько-кримінальних. Пакет цих методів, що використовується у діяльності конкретної тіньової організації, суттєво залежить від форм тінізації — питома вага легальних методів регулювання та контролю, зрозуміло, більш присутня у діяльності офіційно-публічного сегмента тіньової економіки і менше — у діяльності кримінального, і навпаки.
Функція мотивації тіньової економічної діяльності—це процес впливу та спонукання членів в організації до діяльності задля досягнення її цілей. Вона реалізується у системі спонукальних причин людської поведінки. До структури мотивації тіньової економіки можна віднести спонукальні мотиви, що покладені в основу злочинної поведінки, визначені А.І. Долговою
:
1) суспільно-політичні: устрій управління державою та суспільством, участь в цьому управлінні, вплив на нього і т.ін.;
2) соціально економічні: а) задоволення абсолютних, тобто найнеоб- хідніших, життєво важливих потреб; б) задоволення «відносних потреб», що виникають в умовах соціально-економічної диференціації населення і зіставлення людьми свого стану зі станом оточуючих; в) досягнення сво-
го ідеалу — деякого матеріального стандарту (надбагатство) або соціального стандарту (проникнення до верхніх прошарків суспільства), на які орієнтована дана особа;
» следующая страница »
1 ... 65 66 67 68 69 7071 72 73 74 75 ... 350