Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

•     розробку типових проектів та стандартів інформатизації держав­ного управління;

•     здійснення державного керівництва впровадженням нових інфор­маційних технологій у сфері державного управління;

•     організацію міжнародного співробітництва у галузі обміну інфор­мацією щодо державного управління;

•     здійснення безпаперового документообігу;

•     удосконалення статистичної звітності стосовно функціонування органів виконавчої влади;

•     розробку нормативно-правових актів з питань інформатизації ад­міністративної системи, у тому числі її захисту.

Зокрема, інформатизація державного управління має передбачати побудову на єдиній методологічній і програмній основі державної інфор­маційно-аналітичної системи «Адміністративна система України», основ­ним завданням якої має стати моніторинг результативності та ефектив­ності управлінської діяльності органів виконавчої влади.

Таким чином, Концепція адміністративної реформи являє собою до­сить значний комплекс заходів, спрямованих на системну якісну зміну державного управління у нових соціально-економічних умовах. У той же час її положення далеко не повною мірою відповідають масштабності самої функції державно-адміністративної реформи в Україні як найбільш ак­тивного знаряддя всього соціального реформування, необхідності забез­печення домінуючого положення цього сегмента реформації у системі за­гального суспільного реформування, зокрема зняття за його допомогою кризового дисфункціонального стану державного управління, перетво­рення його на інструмент діяльності паразитичних елітних структур.

Українська держава вступила у період відносно довгого, перманент­ного реформування державно-адміністративної системи, поступового приведення останньої у відповідність з вимогами соборного суспільства. Підкреслимо ще раз, що у відповідності із конкретно-історичними і ци- вілізаційними особливостями вітчизняних суспільних відносин держав­но-адміністративний їх сегмент повинен мати надзвичайний потенціал здатності до проведення глибокої та ефективної реформи, створення для цього, зокрема, відповідної інфраструктури. Від цього прямо залежить, чи зможе країна швидко рушити по шляху ефективних реформ і зайняти високе місце у світовому співтоваристві, чи вона і надалі швидкими тем­пами перетворюватиметься на маргінальне утворення, за головними по­казниками соціально-економічного розвитку перебуватиме на останніх місцях у Європі, матиме архаїзовані соціально-економічні структури, гібридизовану владу, високий рівень тінізації всіх суспільних відносин. Це сходження до більш адекватної форми держави не може бути разовим

процесом проведення однієї реформи, воно потребує постійного повер­нення до стану адекватності, усунення дисфункціональності, корекції показників державно-адміністративної діяльності.

Реформа державного управління, відповідно, повинна являти собою не рядовий сегмент суспільного реформування, тим більше його перифе­рію, як це реально має місце, а ядро, головний важіль забезпечення ефек­тивності державної машини у цілому. В цих умовах пріоритетним стає завдання переоцінки функцій і повноважень інститутів влади, узгодже­ності їх спільної роботи, проведення постійного моніторингу стану вико­нання державно-владних функцій, особливо у сфері виконавчої влади і оперативне внесення необхідних корективів у механізм їх функціону­вання. Діяльність інфраструктури, що забезпечує процес постійного ре­формування державно-адміністративної системи, повинна, окрім висо­кого суспільного рангу, мати соціально відтворювальний характер — не бути пов’язаною лише з діяльністю окремих реформаторів, не бути за­лежною від окремих гілок влади та їх інституцій, посадових осіб, бути максимально політично нейтральною, мати соборний характер, тобто об’є­днувати широкий спектр політичних сил у суспільстві на основі суспіль­ного консенсусу.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 282 283 284 285 286 287288 289 290 291 292  ... 350