Пакетне управління повинне загальні орієнтири для всієї економічної структури узгоджувати з показниками конкретних галузей: загальний портфель інвестицій розподіляється на часткові — галузеві, кожна з яких має свою прибутковість залежно від строку окупності, ризиків, обсягу, складності технологій тощо. Пакетне управління являє собою комбінацію інтересів інвесторів, воно повинно узгодити протиріччя у їх проявах — короткострокові проти довгострокових, високонадійні проти ви- сокоризикових, розраховані на отримання тактичних переваг проти стратегічних. Особливо важливий для концепції пакетного управління індустріальної структури як портфеля інвестицій підхід, завдяки якому існують не тільки галузі, які активно розвиваються і переходять до рангу елітних — провідних, локомотивних, а й галузі, які є занепадаючими, однак не бажають втрачати свій статус та місце в індустріальній структурі. Створення генетично адекватної економічної структури зробить можливим згортання виробництва — дуже важливу і болісну галузь прийняття рішень — на відміну від багатьох країн із західною економічною структурою з високим рівнем банкрутств серед малих, середніх та великих компаній — більш еволюційним, органічним і менш руйнівним, соціально- економічно патологічним
.
Впровадження пакетного управління планомірним зростанням галузей, що підносяться в економічній структурі, та тими, що є занепадаючими, має велике значення для формування раціональної товарної структури зовнішньоекономічної діяльності України, зокрема експорту, який має переважно сировинне спрямування.
У цілому більш ніж на 80% товарну структуру експорту за останні роки формують сировина, матеріали та товари народного споживання. Друге місце у структурі експорту посідає продукція важкого машинобудування та металообробки. Слід зауважити, що в цій сфері зосереджено 25% основних виробничих фондів промисловості, виробляється майже 33% всієї валової продукції, зайнято понад 40% усіх працюючих, за темпами розвитку машинобудування випереджає інші галузі вітчизняної промисловості. Проте питома вага продукції машинобудування становить незначну частину від загального обсягу експорту (на рівні 10 — 15%). Характерною закономірністю сучасної структури виробництва є переважання в експорті металів — чорних металів, в експорті хімічної продукції — сировини та напівфабрикатів, у структурі експорту продукції машинобудування — важкого, енергетичного, транспортного та електромеханічного устаткування1.
Така структура експортного комплексу продукує низький рівень економічної безпеки—посилення залежності від кон’юнктури ринку, від інтересів економічно розвинутих країн, поглиблення технологічного відставання, техногенного навантаження на навколишнє середовище, відволікання обмежених ресурсів від наукоємних секторів економіки, погіршення економічних показників розвитку економіки і разом з тим посилення подальшої її тінізації через прискорення архаїзації соціально- економічних процесів.
Перехід від існуючої до ефективної, з точки зору інтересів України та ключових тенденцій на світовому ринку, структури елітного комплексу потребує зосередження економічної політики на розвитку світо- господарських зв’язків, активізації зовнішньоекономічної діяльності. Враховуючи наявність у нашій країні значного наукового потенціалу, новим можливим сектором експорту повинні стати наукоємні галузі з високими технологіями. їх могли б, зокрема, продукувати військово- промисловий комплекс, аерокосмічна галузь та установи Національної академії наук.
Академік НАН України В. Трефілов вважав, що для цього передусім потрібне зміцнення тих виробництв, де Україна здатна вже сьогодні виробляти конкурентоздатну продукцію, на яку вже існує попит на світових ринках (металургія якісних сплавів, ракетно-космічна техніка, авіація, оптика, газові турбіни — особливо їх новітні конструкції так званого паро-газового циклу, авіаційні двигуни, електротехнічні вироби, програмні продукти, вироби порошкової металургії, новітні кераміка, зварювальні технології, композиційні матеріали і т.ін.). Імперативом критерію відбору до елітного сектора повинна бути наявність (або реальна перспектива створення) зовнішнього валютного попиту або реально визначені внутрішні потреби. Необхідно формувати адаптацію нашої економіки, її елітного комплексу до вимог міжнародного ринку з урахуванням його глобалізації та зосередження на його закономірностях розвитку, інакше реальною є перспектива остаточної втрати позицій на ринку і перетворення країни на далеку периферію світового цивіліза- ційного процесу.
» следующая страница »
1 ... 227 228 229 230 231 232233 234 235 236 237 ... 350