Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

. У розвинених країнах світу спостерігається схожа тенденція, причому від первинного та вторинного сектора пере­важно залежить функціонування сільського господарства й раціональне використання його продукції.

Промислові сектори вітчизняного АПК — первинний та вторинний

—                 є конкурентоспроможнішими на світових ринках, ніж проміжний сек­тор — сільське господарство. Переробний сектор в Україні — це більш- менш сформований конкурентний ринок, який об’єднує сотні підприємств харчової переробки, що забезпечують конкурентозмагальні умови формування цінового механізму. Однак первинний сектор пред­ставлений підприємствами-монополістами елітного сектора, який дик­тує високий рівень цін і витрат всього АПК. Сільське господарство в цих умовах перетворюється на архаїзований відстійник — резервуар для експ­луатації, який може зберігати здатність до виживання тільки у тіньовому режимі. Конкуренція між підприємствами цієї галузі відсутня, оскільки часто її продукцію якщо не скуповують переробні підприємства та торго­вельні посередники, то скуповує держава. Дії держави, які узгоджено до­повнюють політику експлуатації елітного сектора щодо сільського гос­подарства, спрацьовують на консервацію його збитковості та тінізації.

Тут, крім лобістів елітного сектора, на політичну арену виступає лобі ста­рої сільськогосподарської еліти консервативного типу, яка паразитує на штучній всезагальній збитковості сільського господарства та фінансових преференціях з державного бюджету, які через механізми тіньового пере­розподілу є фактором відтворення інтересів цього прошарку суспільства. Адже саме неефективність проміжного сектора дозволяє існувати йому довгі роки за межами державного фінансового, зокрема податкового, кон­тролю — списувати податкову заборгованість, одержувати дотації, не спла­чувати податок на прибуток і розраховувати на інші преференції держави. Завдання держави полягає в захисті підприємств сільського господарства від недобросовісної конкуренції, зокрема з боку елітного сектора. Держа­ва в даних умовах є заручником як останнього, так і інтересів консерва­тивного аграрного лобі. Державна допомога надається переважно у ви­гляді пільг і прихованих тіньових дотацій і не стимулює появу навичок ефективного фінансового управління: грошей у безпосереднього аграр­ного виробника як не було, так і немає.

Для протидії цій головній тенденції розвитку української економіки уряд повинен проводити жорстку політику вибору джерел палива, сиро­вини та знарядь у первинному секторі, щоб поліпшувати структуру ви­трат у переробних галузях економіки. Міністерство економіки, Міністер­ство фінансів, інші відомства повинні регулярно оприлюднювати звіти щодо таких сфер, як еластичність споживання матеріалів та енергії по відношенню до ВВП, енергоємність по секторах та найважливіші показ­ники споживання енергії. Для мінімізації рівня витрат у вторинному сек­торі економіки і забезпечення його конкурентоспроможності на ринку уряд, Міністерство економіки повинні також протидіяти вертикальній інтеграції, сприяти фрагментації галузей первинного сектора АПК, які працюють на імпортній сировині, паливі. Наслідками такої ресурсної по­літики має стати посилення цінової конкуренції щодо придбання сиро­вини і забезпечення монополії продавця (монопсії) для проміжного сек­тора економіки — зниження витрат споживачів (сільського господарства) у секторах проміжної стадії. Сутність цієї складової політики щодо сиро­винної незалежності повинна виявлятися у наступному: забезпечувати постачання основними проміжними матеріалами таким чином, щоб мак­симально знизити витрати обробки і випуску кінцевої продукції.

Для ефективного регулювання розвитку елітної структури в Україні та її детінізації слід здійснювати економічне планування двох основних типів. Перший тип є характерним для більшості західних ринкових еко­номічних організацій і грунтується на кейнсіанських засадах економіч­ної стабілізації, використання податкових, грошових і торгових інстру­ментів регулювання рівня економічної активності. Однак Україні з її ге­нетичними особливостями селянського типу економічної організації слід іти далі і розробляти більш детальні довгострокові цілі індустріальної структури для всієї економіки в цілому, реалізувати для неї пакетний підхід до секторів.

 

« Содержание


 ...  231  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я