. У розвинених країнах світу спостерігається схожа тенденція, причому від первинного та вторинного сектора переважно залежить функціонування сільського господарства й раціональне використання його продукції.
Промислові сектори вітчизняного АПК — первинний та вторинний
— є конкурентоспроможнішими на світових ринках, ніж проміжний сектор — сільське господарство. Переробний сектор в Україні — це більш- менш сформований конкурентний ринок, який об’єднує сотні підприємств харчової переробки, що забезпечують конкурентозмагальні умови формування цінового механізму. Однак первинний сектор представлений підприємствами-монополістами елітного сектора, який диктує високий рівень цін і витрат всього АПК. Сільське господарство в цих умовах перетворюється на архаїзований відстійник — резервуар для експлуатації, який може зберігати здатність до виживання тільки у тіньовому режимі. Конкуренція між підприємствами цієї галузі відсутня, оскільки часто її продукцію якщо не скуповують переробні підприємства та торговельні посередники, то скуповує держава. Дії держави, які узгоджено доповнюють політику експлуатації елітного сектора щодо сільського господарства, спрацьовують на консервацію його збитковості та тінізації.
Тут, крім лобістів елітного сектора, на політичну арену виступає лобі старої сільськогосподарської еліти консервативного типу, яка паразитує на штучній всезагальній збитковості сільського господарства та фінансових преференціях з державного бюджету, які через механізми тіньового перерозподілу є фактором відтворення інтересів цього прошарку суспільства. Адже саме неефективність проміжного сектора дозволяє існувати йому довгі роки за межами державного фінансового, зокрема податкового, контролю — списувати податкову заборгованість, одержувати дотації, не сплачувати податок на прибуток і розраховувати на інші преференції держави. Завдання держави полягає в захисті підприємств сільського господарства від недобросовісної конкуренції, зокрема з боку елітного сектора. Держава в даних умовах є заручником як останнього, так і інтересів консервативного аграрного лобі. Державна допомога надається переважно у вигляді пільг і прихованих тіньових дотацій і не стимулює появу навичок ефективного фінансового управління: грошей у безпосереднього аграрного виробника як не було, так і немає.
Для протидії цій головній тенденції розвитку української економіки уряд повинен проводити жорстку політику вибору джерел палива, сировини та знарядь у первинному секторі, щоб поліпшувати структуру витрат у переробних галузях економіки. Міністерство економіки, Міністерство фінансів, інші відомства повинні регулярно оприлюднювати звіти щодо таких сфер, як еластичність споживання матеріалів та енергії по відношенню до ВВП, енергоємність по секторах та найважливіші показники споживання енергії. Для мінімізації рівня витрат у вторинному секторі економіки і забезпечення його конкурентоспроможності на ринку уряд, Міністерство економіки повинні також протидіяти вертикальній інтеграції, сприяти фрагментації галузей первинного сектора АПК, які працюють на імпортній сировині, паливі. Наслідками такої ресурсної політики має стати посилення цінової конкуренції щодо придбання сировини і забезпечення монополії продавця (монопсії) для проміжного сектора економіки — зниження витрат споживачів (сільського господарства) у секторах проміжної стадії. Сутність цієї складової політики щодо сировинної незалежності повинна виявлятися у наступному: забезпечувати постачання основними проміжними матеріалами таким чином, щоб максимально знизити витрати обробки і випуску кінцевої продукції.
Для ефективного регулювання розвитку елітної структури в Україні та її детінізації слід здійснювати економічне планування двох основних типів. Перший тип є характерним для більшості західних ринкових економічних організацій і грунтується на кейнсіанських засадах економічної стабілізації, використання податкових, грошових і торгових інструментів регулювання рівня економічної активності. Однак Україні з її генетичними особливостями селянського типу економічної організації слід іти далі і розробляти більш детальні довгострокові цілі індустріальної структури для всієї економіки в цілому, реалізувати для неї пакетний підхід до секторів.
» следующая страница »
1 ... 226 227 228 229 230 231232 233 234 235 236 ... 350