Банківське безпекознавство

—з плаваючою відсотковою ставкою, які використовуються банками в умовах нестабільності, високих темпів інфляції, а також при виданні довгострокових кредитів;

— із сплатою відсотків по мірі використання позичених коштів (звичайні позички). Для них характерно стягнення відсотку через певний час після моменту видачі кредиту;

—із сплатою відсотка одночасно із отриманням позичених коштів (дисконтний кредит). При видачі дисконтного кредиту передбачається утримання позичкового відсотка (дисконта) водночас із його видачею. Прикладом дисконтного кредиту є обліковий кредит, що представляє собою купівлю векселів у своїх клієнтів — векселедержателів.

Банківські кредити відрізняються також за методами надання:

—      позички, що надаються у разовому порядку, тобто позички, рішення про видачу яких приймається банком окремо по кожній позичці на основі заяви клієнта та інших необхідних документів;

— позички, що надаються в міру виникнення необхідності в них. У цьому випадку кредитування позичальника відбувається згідно із так званою кредитною лінією, під якою розуміють згоду банка кредитора надати кредит у майбутньому, в межах встановленого для позичальника певного ліміту кредитування, в межах якого він може в будь-який момент отримати позичку по мірі виникнення потреби в ній. Такий кредит видається, як правило, шляхом оплати розрахункових документів з позичкового рахунку клієнта без обов’язкового узгодження кожного разу умов його видачі. У випадку кредитування, за потреби, укладається контракт, за яким банк зобов’язується надавати, а позичальник вико­ристовувати позичку в певний час протягом обумовленого сторонами періоду (як правило, це 1-3 роки);

— гарантійні або резервні позички, суть яких полягає в тому, що банк бере на себе зобов’язання видати, при виникненні у клієнта такої потреби, позичку певного розміру протягом обумовленого періоду (як правило, кварталу, року). За гарантію видачі позички банк стягує з клієнта комісійну винагороду.

За ступенем ризику видачі грошових коштів у позичку в банківській справі розрізняють:

—      стандартні кредити — тобто всі кредити незалежно від забезпечення, строк оплати яких ще не настав;

— кредити з підвищеним ризиком — тобто кредити пролонговані та прострочені.

Положення НБУ «Про податок формування і використання резерву на можливі втрати за позиками комерційних банків» від 31 січня 1996 р. № 20 доповнює класифікацію кредитів з підвищеним ризиком і розподіляє їх на: нестандартні, сумнівні, небезпечні та безнадійні залежно від тривалості періоду їх простроченності та міри забезпечення.

Залежно від кількості кредиторів існують банківські кредити, що видаються:

—      одним банком;

— синдиційовано (консорціуми кредити), тобто кредити, що вида­ються банківським консорціумом, в якому один із банків бере на себе роль менеджера, збирає із банків-учасників потрібну суму ресурсів для клієнта, укладає із ним кредитний договір і видає позичку, займається розподілом позичкового відсотка. За операції по консорціумному кредитуванню банк- менеджер одержує відповідну винагороду (п.48 Положення НБУ «Про кредитування« та Положення НБУ «Про порядок консорціумного кредитування» від 27 березня 1996 р. № 351);

—     паралельно двома або кількома банками одному позичальнику, але на узгоджених між банками-учасниками угоди умовах (п.29 Положення НБУ «Про порядок консорціумного кредитування»). Відповідно до ст.29 Закону України «Про банки і банківську діяльність» комерційні банки можуть провадити кредитні операції в межах реально наявних ресурсів.

Кредити можуть надаватися:

—у безготівковій формі шляхом оплати платіжних документів як в національній, так і в іноземній валюті з позичкового рахунку відкритого з цією метою або шляхом перерахування на розрахунковий рахунок клієнта відповідної суми коштів відкритого йому позичкового рахунку;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 73 74 75 76 77 7879 80 81 82 83  ... 381