Німецький банк «Dentsche Bank AG» провів дослідження заборгованості України. За його результатами у березні 1998 року видано звіт «Ukraine. Sonderbericht». Після інформації про одержання у серпні 1997 р. позики в сумі $ 450 млн і трирічної позики в сумі 750 млн німецьких марок у лютому 1998 р., у звіті вказується, що тепер вже уряду час одержувати подальші кредити від міст і регіонів своєї країни [175]. Отже, перспектива за внутрішніми кредитами, за відновленням і розвитком власного виробництва.
Банки є основним провідником кредитних відносин у суспільстві.
Кредит характеризують такі економічні відносини, які виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позички в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк і, звичайно, із сплатою відсотка. Існують такі види кредит,у як — комерційний, товарний, державний, фінансовий, кредит під цінні папери і найбільш поширеною формою є банківський кредит.
Юридичний словник-довідник тлумачить кредит (лат. егеёйиш — позика, борг) з трьох позицій: 1) як відносини у зв’язку з передачею грошей або матеріальних цінностей у тимчасове користування за умови їхнього повернення. Основними формами його є банківський кредит, що надається як грошові позики, і споживчий кредит, що використовується в грошовій і товарній формах.; 2) банківський кредит як форма руху позичкового капіталу, який дає дохідний відсоток. Надається юридичним особам і фізичним.; 3) державний кредит, як сукупність кредитних відносин, у яких позичальником є держава. Основна форма державного кредиту — облігації.
Банківський кредит — це відносини, в процесі яких банки чи інші фінансово-кредитні установи надають кошти позичальнику (юридичній, фізичній особі чи державі в особі уряду) за умови їх повернення та за певну плату (відсоток). Ці відносини передбачають рух позичкового капіталу від банку до позичальника і навпаки.
Банківське кредитування — це особливий вид підприємницької діяльності, яка базується на таких принципах:
— організація кредитної справи провадиться в межах і на базі залучення банками ресурсів (депозитів клієнтів та кредитів інших банків);
— кредитні взаємовідносини будуються на комерційних принципах: банки прагнуть якнайдешевше придбати ресурси і як найдорожче їх продати (відсоткова політика банків);
— кредитні взаємовідносини мають ринковий характер, тобто будуються суто на партнерських засадах. Всі питання вирішуються спільно банком і позичальником на договірній основі;
— з метою підтримки стійкості банківської системи в цілому та фінансового стану окремо взятого банку їх діяльність регулюється Національним банком України за допомогою економічних нормативів і показників.
Кредит — іншими словами це еластичний механізм переливу капіталу
з одних галузей в інші та врівноваження норми прибутку. Позичковий капітал перерозподіляється між галузями із урахуванням ринкових орієнтирів.
Потреба в кредиті проявляється і в тому, що на його основі здійснюється емісія грошей як платіжних засобів. За сучасних умов будь-яка емісія (готівкова чи безготівкова) — це результат грошової операції. Центральні банки в тому числі НБУ, проводить емісію в процесі кредитування банків або уряду. Приріст емісії — це і приріст ресурсів позичкового фонду, який суворо обмежується потребами нормального грошового обороту з урахуванням дії закону грошового обігу.
Кредитна система функціонує і проявляє себе через кредитний механізм. «Кредитний механізм — об’єктивне явище, котре є собою певною сукупністю принципів, організаційних форм, методів і правил, що регулюються чинним законодавством і забезпечують потрібні умови реалізації кредитних відносин« [86, с. 194].
У нашому дослідженні розглядається лише банківський кредит, який надається банками в грошовій формі підприємствам, населенню і державі. Банки діють водночас у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних грошових коштів. Купівля і залучення тимчасово вільних грошових коштів визначають пасивні операції банків, а продаж та інвестування — активні операції.
» следующая страница »
1 ... 69 70 71 72 73 7475 76 77 78 79 ... 381