Головним видом активних операцій комерційних банків є кредитування. Воно провадиться згідно із такими принципами: строковість, цільовий характер, забезпеченість та плинність кредиту [109, с. 51], а також поверненість і оплатність. Кредитні відносини між банками та клієнтами виникають не тільки при одержанні останніми позички, але й при розміщенні ними своїх заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках. Сфера використання банківського кредиту ширша, ніж комерційного. Комерційний кредит обслуговує тільки обіг товарів, а банківський — і накопичення капіталу. Банківський і комерційний кредити тісно пов’язані між собою. Це проявляється в наданні комерційними банками облікового і акцептного кредитів, які пов’язані з обігом векселів. Банківський кредит поділяється за строками і видами [109, с. 147].
При банківському кредиті надаються грошові кошти у тимчасове користування (готівкою та безготівкові) в позичку юридичним та фізичним особам і державі. Залежно від економічної сфери застосування, кредит може бути внутрішній і міжнародний. За умови дворівневої банківської системи та суб’єктного складу учасників кредит поділяють на: а) кредит Національного банку України; б) кредити банків.
Враховуючи цілі використання, виробничі банківські кредити поділяються таким чином: промислові кредити на капітальні вкладення (будівництво нових підприємств, їх технічне переоснащення і реконструкція); для формування коштів утворюваного підприємства або фірми; для покриття недостатку оборотних коштів у зв’язку із фінансовими труднощами; для покриття тимчасового розриву між вкладеними коштами і одержаними прибутками; для фінансування експортних та імпортних операцій.
Споживчі кредити надаються громадянам для придбання висо- ковартісних споживчих товарів або оплати послуг.
Кредит комерційних банків надається на поточні та капітальні витрати. Залежно від терміну користування, кредити діляться на короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 3 років) та довгострокові (понад 3 роки) [88]. Існуючі точки зору стосовно поділу кредитів за строками користування, як правило, істотних розходжень не мають. А термін користування ними до затвердження у вересні 1995 р. Положення Національного банку України «Про кредитування» був іншим і складав відповідно: короткострокові — до 1 року, середньострокові — до 5 років, довгострокові — більше 5 років [109, с. 58].
Коли дана робота знаходилася у видавництві, вищезгадане Положення було відмінено, але практика, що склалася під час його дії, залишилася. Тому доцільно приділити увагу розгляду і цих норм також.
За способом забезпечення кредити поділяються на забезпечені та незабезпечені. Більшість позичок, що надаються банками, мають забезпечення. До цієї групи кредитів відносяться: забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами); гарантовані (банками, фінансами або майном третьої особи); з іншими способами забезпечення (дорученням, свідоцтвом страхової організації).
Головна причина потреби у забезпеченні — уникнути збитків у випадку неспроможності боржника своєчасно повернути позику. Хоч забезпечення і не гарантує повернення позики, але зменшує ризик. Надання незабез- печених (бланкових) кредитів зустрічається дуже рідко як вияв особливої довіри банку до свого клієнта. Незабезпеченими є також кредити банків, що надаються бюджету на покриття державного боргу, а також недостачі фінансових ресурсів. На практиці відмічається зворотна тенденція, коли забезпечення перевищує кредит вдвічі, а то і втричі.
За ступенем ризику кредити поділяються на: стандартні кредити; кредити з підвищеним ризиком.
За методами надання: одноразові; відповідно до відкритої кредитної лінії; гарантійні (із завчасно обумовленою датою надання, за потребою тощо).
» следующая страница »
1 ... 70 71 72 73 74 7576 77 78 79 80 ... 381