Банківське безпекознавство

Слід враховувати, що кредитні відносини між банками і клієнтами будуються на підставі кредитних договорів. Кредитний договір — це цивільно-правова угода банку-кредитора та клієнта-позичальника, якою оформляється надання кредиту, визначаються взаємні фінансові зо­бов’язання і юридична відповідальність сторін. Надання банком своїм клієнтам позичок обмежується розміром ресурсів, які він має. Банки не повинні дозволяти клієнтам використовувати кредити на покриття тривалих фінансових труднощів. Позички надаються кредитоспроможним підприємствам, що визначається банком на основі відповідних показників діяльності клієнта.

Легальне визначення кредитного договору міститься у ст.1054 Цивільного кодексу, який був прийнятий 16 січня 2003 року і вступив в дію з 1 січня 2004 р., а саме, «за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору» [184, с. 291-292].

Відповідно до методів кредитування розрізняються форми позичкових рахунків. На цих рахунках обраховується надання позичок, їх повернення і залишок заборгованості. Вони відкриваються в установах банку для кожного підприємства, яке користується кредитом. У практиці кре­дитування застосовується простий позичковий рахунок і спеціальний позичковий рахунок.

Отже, кредитно-банківська сфера — це новий термін, який було нами введено в науковий обіг у дисертаційному дослідженні на тему «Виявлення незаконних операцій у кредитно-банківській сфері». Ця сфера, тобто кредитування, є основним визначальним напрямком діяльності всіх видів банків та банківських інститутів. У свою чергу, банки є головною ланкою кредитної системи. Тобто доцільність і правомірність самостійного розгляду поняття «кредитно-банківської сфери» обґрунтовується тим, що, по-перше, кредитування — головна сфера діяльності банків, які, в свою чергу, і по-друге, є головною ланкою кредитної системи. Нами поняття «сфера» (грец. — «куля»), як і у довідниковій літературі, розглядається як галузь діяльності, межі розповсюдження будь-чого, сфера впливу.

Кожною державою в її інтересах проводиться певна кредитна політика, що включає в себе систему заходів центрального банку та держави в кредитній сфері з метою регулювання грошового обігу і досягнення інших економічних та соціальних цілей. Вона є складовою загальної економічної політики.

Кредитна політика «.обіймає систему фінансово-кредитних заходів держави, її центрального банків, інших виконавчих структур, спрямованих на досягнення певних економічних цілей. Кредитна політика спирається на відповідні інститути й установи та діючий кредитний механізм. У сукупності кредитні відносини й інститути, що забезпечують їх функ­ціонування й реалізацію, кредитний механізм і кредитна політика формують кредитну систему й інфраструктуру кредитного ринку».

Основними напрямами кредитної політики є політика кредитної рестрикції («дорогих грошей») і політика кредитної екстансії («дешевих грошей»). Політика рестрикції проводиться в фазі економічного підйому з тим, щоб зменшити кредитування господарства, зменшити і відтягнути економічний бум і наступний спад. Політика експансії проводиться в фазі економічного спаду з тим, щоб розширити кредитування і тим самим стимулювати економічне пожвавлення і зростання виробництва.

Завдяки банкам, сьогодні роль кредиту не обмежується лише сти­мулюючим впливом на підприємницьку діяльність економічних суб’єктів, вона піднеслася на якісно новий рівень. Кожен власник суми вільних грошей має можливість у будь-який час віддати їх у вільне володіння у формі депозиту, грошової суми або іншої цінності. Водночас кожен суб’єкт може отримати на певних умовах гроші в банку. Це характеризує розвинуту ринкову економіку. Розрізняють дві головні фінансово-кредитні системи в світі — англосаксонську й німецьку. Але, незалежно від системи, визначальна роль у вжитті всього комплексу заходів у сфері грошового обігу та кредитних відносин належить центральному банку. Тобто функціонує дворівнева банківська система.

 

« Содержание


 ...  80  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я