В сучасних умовах до таких безконтактних форм боротьби можна також віднести і фінансово-економічну експансію, яка може забезпечити досягнення будь-яких політичних цілей. Визнаним майстром проведення такої політики ще у XIX столітті у Франції був барон Джеймс Ротшільд. Він легко пристосовувався до будь-якої політичної ситуації — Реставрації при Людовику XVIII, буржуазного царствування Луї-Філіпа, демократичної революції 1848 р. чи поспішної коронації Луї-Філіпа в 1852 р. «Барон міг дозволити собі здаватись облудником чи опортуністом, адже його цінили за гроші, а не за політичні погляди. Гроші були його платою за владу» [78, с. 566].
Прообрази банків з’явилися ще в рабовласницькому суспільстві: в стародавніх Римі, Греції, Єгипті, коли функції збереження грошей виконували храми. Звідти й походить біблійський міф про те, що Ісус Христос вигнав із храму міняйл і торговців. Це засвідчило чистоту християнської релігії. На початку слово «банк» означало конторку, де в середні віки працювали міняйли грошей. Спочатку банки з’явилися в містах Північної Італії, а потім у торгових центрах Нідерландів, Німеччини та інших країн Західної Європи [86, с. 194].
Банки у стародавні часи ототожнювалися з міняйлами та їх особливими столами, які встановлювалися на площах, де відбувалася жвава торгівля і необхідно було при купівлі-продажу обмінювати різні монети. Перші банки виникли у XVI ст. у період мануфактурної стадії капіталізму, коли банківські доми почали надавати кредити капіталістам під помірний процент. Пізніше формою організації банків стали акціонерні компанії.
Сенека наголошував: «Грошам не потрібно служити, ними потрібно управляти». А це означає, що процес управління фінансами має бути налагоджений таким чином, щоб гроші обслуговували людину, а не навпаки.
То ж яка роль грошей у суспільстві взагалі та ринковій економіці, зокрема?
Наукового змісту ринкова економіка набуває тоді, коли розглядається товарне виробництво, регулятором якого є ринок з його товарними відносинами, де вирішальну роль грають поняття вартості товару і грошей.
Вартість товару — це втілені в продукті товарні відносини, які виникають між людьми, що брали участь у виготовленні продукту відповідно до кількості та якості затраченої праці кожним виробником. Коли виробник виконав норму, то він створив вартість, рівну тривалості робочого дня. Відхилення цін від вартості веде до порушення еквівалентного обміну товарами, а отже, й товарних відносин.
«Еталон міри вартості в кожній країні свій, хоч можна було б давно встановити єдиний світовий, як це зроблено стосовно міри довжини, ваги, часу тощо. Однак цього не зроблено не тому, що це так складно, а тому що за допомогою маніпуляції грошовою одиницею легко провадити перерозподіл виробленої продукції між країнами. Тому з грошей і робиться такий «фетиш«, ніби їх рухом управляють якісь надприродні сили, який також прийдеться долати економістам в XXI ст. Насправді гроші — це не що інше як еквівалент вартості вироблених товарів і засіб забезпечення товарних відносин між людьми. І взяті без товарної маси, вони перетворюються в ніщо» [87, с. 349].
В цьому і проявляється «магічна» сила грошей, за допомогою якої провадяться різні політичні маніпуляції, економічна експансія між державами та олігархічні й корупційні вчинки між людьми. Прикладів цьому за останні десятиліття як в Україні, так і за її межами більш ніж достатньо.
Доктор економічних наук, професор М.М. Павлишенко, на основі закону вартості К. Маркса, так обгрунтував закон єдності товарного і грошового обігу та механізм інфляції грошей: оскільки гроші є еквівалентом вартості виготовлених товарів, який має самостійну форму існування, то рух товарів і рух грошей співпадають і провадяться лише в протилежних напрямах: товар переходить від продавця до покупця, а гроші
» следующая страница »
1 ... 47 48 49 50 51 5253 54 55 56 57 ... 381