Другий рівень банківської системи — це комерційні банки. Вони можуть бути різної форми власності, спеціалізації та сфери діяльності. Існують такі види комерційних банків: за функціями і характером виконуваних операцій — універсальні та спеціалізовані (останні поділяються на емісійні, інвестиційні, іпотечні, ощадні та ін.); за призначенням статутного фонду — у формі акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, банки з участю іноземного капіталу та іноземні банки; за територією діяльності — республіканські та регіональні банки. Комерційні банки створюються на акціонерних або пайових засадах. Засновниками їх можуть бути як українські, так і іноземні юридичні та фізичні особи [173, с. 190].
Таке визначення доповнює існуючі правовою характеристикою створення, функціонування структури БСУ, яка має відповідати реальним потребам національної економіки і населення України.
А це означає, що суспільно-економічний устрій України та рівень її економічного розвитку істотно впливають на стан банківської системи.
У разі економічного зростання, коли збільшуються обсяги виробництва товарів і послуг, відповідно має місце загальне збільшення попиту на банківські послуги, збільшуються прибутки банківської системи, що сприяє стабільній діяльності та активному розвиткові банку. Під час економічного спаду скорочуються обсяги залучених банками ресурсів, зменшується потреба у кредитно-розрахунковому обслуговуванні господарюючих суб’єктів, зменшується прибутковість банківської діяльності та зростають ризики.
Відмічається також відносна відособленість банківської системи, здатність її до саморозвитку та самоорганізації, спроможність системи вдосконалюватися на основі гнучкого механізму реагування на несприятливі обставини та уникати кризових явищ. Це зумовлено тим, що динамізм як іманентна ознака банківської системи виступає одним із важливих факторів її ефективного функціонування. Йдеться про перманентні кількісні та якісні зміни у діяльності банківських установ.
У самій банківській системі має місце чітка структуризація, адже власне поняття системи (від гр. зузіеша — ціле, складене з частин) передбачає певну ієрархічність побудови елементів, що її утворюють. А тому банківська система повинна бути забезпечена належним нормативно-правовим регулюванням і контролем за її діяльністю. Дослідження особливостей банківської системи має опиратись на ієрархічну підпорядкованість елементів банківської системи за дворівневим принципом. Перший (вищий) рівень системи утворює національний банк, із покладеними на нього організаційно-контрольними завданнями, а другий рівень — підсистема комерційних банків, із властивими їй операційними функціями (додаток Б. 3).
Отже, сукупність діючих в країні банківських установ поділяється на два рівні, вищий з яких — Національний банк — наділяється правами щодо управління й координації дій усіх інших банків, розташованих на нижчому рівні, виходячи із історичних умов України.
«Стосовно умов нашої країни у загальному процесі еволюції банківської системи відповідно до типу економічних відносин можна виділити три організаційні форми діяльності банківських інститутів — відповідно у економічній системі адміністративно-командного, перехідного чи ринкового типу. Для кожного з них притаманні свої специфічні риси й ознаки, які доцільно, на нашу думку, згрупувати за критеріями, що визначають особливості створення, характер діяльності та взаємодію елементів банківської системи між собою та з національною економікою» [84, с. 81].
В умовах адміністративно-командної економіки доцільніше вести мову щодо функціонування державного монобанку на засадах, що випливають з адміністративних методів управління економікою. Банківська система функціонує в економіці тільки ринкового чи перехідного типу і лише у тому випадку, якщо створено належні основи для розподілу сфер організації грошово-кредитних відносин між центральним банком та комерційними банками.
» следующая страница »
1 ... 44 45 46 47 48 4950 51 52 53 54 ... 381