Банки можуть мати в інших країнах відділення або філії. В такому випадку можна надавати більш широке коло послуг. Даний варіант дозволяє банкам проводити гнучку політику і, наприклад, безпосередньо залучати внески, надавати позики, здійснювати розрахунки тощо.
Інший варіант — це організація представництва за кордоном, яке в основному надає консультативні послуги. Представництво безпосередньо не здійснює традиційні банківські послуги.
Застосування банками ЕОМ дозволяє щохвилини контролювати їх позиції в різних валютах і операції з окремими банками. В 1973 р. в Брюсселі була створена міжнародна міжбанківська організація з фінансових розрахунків за допомогою телекса (SWIFT).
SWIFT — це кооперативне товариство банків-учасників, яке організувало комп’ютеризований міжнародний зв’язок із метою підвищення ефективності управління банками і прискорення переказу міжнародних платежів між ними. Через SWIFT комп’ютери передають банківські повідомлення, які поділяються на три категорії: торгові перекази, валютні угоди, банківські перекази. Система СВІФТ почала діяти в 1977 р. До кінця 80-х років число банків-учасників зросло з 31 до 1500. У перспективі система СВІФТ буде обслуговувати біля 80 % міжнародних розрахунків. З її допомогою швидше здійснюється угода і перекази за нею, зокрема, можна отримувати підтвердження надходження валюти зранку на наступний день після угоди, тобто раніше реального зарахування на рахунки банків.
«Повідомлення системи SWIFT» — це платіж, еквівалентний поштовому переказу, коли банк-платник і закордонний банк-кореспондент є членами системи SWIFT. Повідомлення системи SWIFT називається міжнародним грошовим переказом.
«Пріоритетне повідомлення системи SWIFT» являє собою платіж, еквівалентний телеграфному переказу. Пріоритетне повідомлення системи SWIFT називається міжнародним грошовим експрес-переказом.
Різниця між звичайним і терміновим повідомленнями системи SWIFT полягає в швидкості здійснення розрахунків, а не в часі, який потрібен для передачі повідомлення.
Такі форми розрахунків, як чеки і банківські тратти, є відносно повільними. Поштові або міжнародні грошові перекази здійснюються швидко, а телеграфні перекази або міжнародні експрес-перекази — ще швидше.
Застосовуються міжнародні автоматизовані системи міжбанківських розрахунків по валютних операціях та інформаційних послугах через «Рейтер монітор сервіс». Електронна система Рейтер-ділінг дає банкам можливість миттєво встановлювати контакти і здійснювати угоди з зацікавленими банками, підключеними до цієї системи. Однак дороге електронне обладнання доступне лише великим банкам.
Особливо виділяється вузьке коло гігантських банків, які мають мережу відділень по всьому світу і величезний штат дилерів. Ці банки здатні здійснювати угоди на великі суми — до 100 млн дол. (стандартна сума угоди складає, як правило, 5 або 10 млн дол.).
Тільки найбільші банки світу мають валютні департаменти кваліфікованих дилерів, які займаються проведенням як конверсійних, так і суто спекулятивних арбітражних операцій. Банки, які займаються лише виконанням замовлень своїх клієнтів і не проводять валютні операції за свій рахунок, рідко потребують кваліфікованих валютних дилерів.
Банки відіграють центральну роль на зовнішніх валютних ринках, оскільки вони:
а) продають і купують іноземну валюту, що, безумовно, є суттєвим елементом у міжнародних торгових угодах;
б) допомагають торговцям усунути або звести до мінімуму експозицію до іноземної валюти різноманітними способами.
Крім звичайних операцій комерційних банків усередині країни, більшість з них надають послуги за її межами. В цілому міжнародні операції включають всі послуги, на які є попит з боку клієнтів, що беруть участь у міжнародній торгівлі, інвестиційній діяльності та туризмі; по суті, вони становлять собою розвиток послуг всередині країни.
» следующая страница »
1 ... 187 188 189 190 191 192193 194 195 196 197 ... 278