Банківська справа

а) назва банку, в якому буде відкритий акредитив (перевага надається банкам, що є кореспондентами уповноваженого банку);

б)     вид акредитива;

в)     назва авізуючого та виконуючого банку;

г)     порядок утримання банківської комісії;

ґ) умови виконання платежу;

д)     перелік документів, проти яких повинен проводитись платіж;

е)     строки дії акредитива, строки відвантаження тощо.

У ряді випадків контрагенти можуть узгодити проформу акредитива, яка стає невід’ємною частиною контракту, тобто підготувати приблизний текст майбутнього акредитива, на який буде спиратись наказодавець-імпортер при поданні своєї зая­ви або доручення на відкриття акредитива в банку. Звичайно, бажано, щоб ця про­форма була узгоджена, за можливості, з банками, які будуть брати участь в акреди­тивній операції;

2  — після укладання контракту експортер готує товар до відвантаження, про що повідомляє імпортера;

3   — отримавши таке повідомлення, покупець направляє своєму банку дору­чення (заяву) на відкриття акредитива, в якому зазначає всі необхідні умови. Імпор­тер, що дає доручення на відкриття акредитива, називається наказодавцем. Банк, що відкриває акредитив (банк-емітент), діє на підставі інструкції наказодавця.

Якщо між сторонами за контрактом існує спеціальна домовленість, імпортер може дати доручення на відкриття акредитива через певний час від дати укладання контракту;

4   — після відкриття акредитива, в якому банк-емітент, як правило, зазначає, яким чином буде проводитись зарахування коштів, цей документ направляється експортеру (бенефіціару), на користь якого він відкритий. При цьому банк-емі- тент відсилає акредитив бенефіціару, як правило, через банк, що обслуговує ос­таннього, в завдання якого входить авізування (повідомлення) акредитива експор­теру. Такий банк називається авізуючим банком;

5  — отримавши від емітента акредитив, авізуючий банк за зовнішніми ознака­ми перевіряє його достовірність та передає бенефіціару. Авізуючий банк також от­римує примірник акредитивного листа або телекса, оскільки він уповноважений на прийом від бенефіціара документів по акредитиву, їх перевірку та відсилання банку-емітенту, а в ряді випадків назначається емітентом як виконуючий акреди­тив банку, тобто уповноважується на платіж, негоціацію (купівлю) або акцепт тратт експортера.

Отримавши акредитив, бенефіціар перевіряє його на відповідність умовам кон­тракту. У разі будь-якої невідповідності бенефіціар може сповістити свій банк про умовне прийняття акредитива (або про його неприйняття) та вимагати у наказо­давця внесення в нього необхідних змін;

6  — експортер (бенефіціар) відвантажує товар у встановлені строки у тому ви­падку, якщо погоджується з умовами відкритого на його користь акредитива;

7  — отримання експортером транспортних документів від перевізника, надан­ня їх разом з іншими документами в свій банк;

8  — банк експортера перевіряє всі документи для того, щоб впевнитись, що за зовнішніми ознаками вони відповідають умовам акредитива;

9  — після перевірки банк експортера відсилає документи банку-емітенту для оплати, акцепту або негоціації, зазначаючи у своєму супровідному листі, як по­винна бути зарахована виручка;

10   — отримавши документи, емітент перевіряє їх, після чого переказує суму платежу банку експортера;

11  — дебетується рахунок імпортера;

12  — банк експортера зараховує виручку бенефіціару;

13  — імпортер, отримавши від банку-емітента документи, вступає у володіння товаром.

У практиці розрахунків застосовуються різні види акредитивів, які кла­сифікуються за ступенем гарантованості платежу і за методами виконання

акредитива. За ступенем гарантованості виконання зобов’язань контра­гентами зовнішньоекономічної угоди виділяють такі види акредитивів (рис. 11.4).

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 191 192 193 194 195 196197 198 199 200 201  ... 278