115
Рис. 8.7 - Напрями впливу групи на індивідуальну поведінку |
Вплив на виконання роботи. Здатність робочої групи впливати на трудові показники її членів вперше звернула на себе увагу широкого загалу під час хоуторнських експериментів.
З 1927 по 1932 рр. Елтон Мейо разом з групою соціологів Гарвардського університету в невеликому місті Хоуторно на підприємствах "Вестерн Електрик Компані" проводив експеримент, яким було охоплено 20 тис. працівників. Метою експерименту було виявлення особистісних мотивів трудової поведінки, відносин, які формуються в групах, порівняння їх впливу на результати праці із впливом суто виробничих чинників.
Спочатку йшлося про те, щоб довести справедливість гіпотези: чим краще освітлення робочих місць, тим вища продуктивність праці. Проте зі зміною рівня освітлення як в експериментальній, так і в контрольних групах продуктивність праці змінювалася однаково. Дослідники дійшли висновку, що освітлення справляє незначний вплив на продуктивність праці.
На другому етапі такий самий висновок було зроблено щодо запровадження регулярних пауз для відпочинку, другого сніданку за рахунок компанії та одного скороченого робочого дня на тиждень. Практично всі виробничі чинники продуктивності праці були досліджені, а визначального не знайдено.
На третьому етапі експерименту, на основі аналізу емпіричного матеріалу щодо ставлення людей до праці вчені з'ясували, що виробіток робітника в більшій мірі зумовлюється не його сумлінністю, не фізичними здібностями чи професійною майстерністю, а тиском певної невеликої групи, неформальним членом якої є кожен робітник і яка диктує свої вимоги і правила поведінки. Підтвердилась наявність такого явища, як рестрикція, тобто свідомого обмеження норми виробітку, котре є своєрідним протестом проти свавільного зниження адміністрацією розцінок і одночасно формою захисту своїх інтересів.
Таким чином було підтверджено існування двох наборів виробничих стандартів: один встановлюється компанією, а інший, більш низький, відображає норму робочої групи.
116
Існують норми стосовно не тільки того, який обсяг роботи виконувати, але й того, як її виконувати. Типовим прикладом тут є проблема стосовно трудових норм, які заохочують ризиковані прийомі праці і можуть загрожувати індивідуальній безпеці.
Вплив на задоволеність роботою. Свого часу були проведені дослідження стосовно того, як проводять час учасники робочої групи на виробничій дільниці з досить монотонним процесом праці. Наприклад, одна група ввела поняття "час вікон", "час зборів" і т.п. Характеризуючи значення цих способів проводити час з точки зору їх впливу на задоволеність роботою, можна зробити висновок, що у даній групі соціальні інтеракції використовуються з метою внесення певного пожвавлення у виключно монотонні виробничі обставини.
Вплив на виробничу адаптацію. Часто вважають, що соціальні аспекти роботи, зокрема описані вище, можуть сприяти зменшенню абсентеїзму, плинності кадрів і виробничого стресу. Ряд дослідників вивчили цю гіпотезу, оцінивши зв'язки між: а) взаємодією членів групи; б) індивідуальними відмінностями в самооцінці; в) виконанням роботи, відчутною напруженістю роботи і бажанням звільнитися. Як і передбачалося, і напруженість роботи, і бажання звільнитися виявились меншими у випадку тих досліджуваних, які повідомили про високу соціальну взаємодію між членами їхньої групи. Зв'язок був тісніший у випадку досліджуваних з низькою самооцінкою, виконання роботи цими досліджуваними було також пов'язане із взаємодією у групі. Люди з високою самооцінкою виконували роботу добре, незалежно від того, що відбувалося в групі.
Представлені результати дослідження висвітлюють той значимий вплив, який членство у групі може справити на виробничу адаптацію працівників. Зокрема, може статися, що працівники з низькою самооцінкою краще функціонуватимуть у виробничих ситуаціях, що потребують міжособистісної взаємодії та колективної роботи. Навпаки, види робіт, що потребують незалежних дій, можуть виконуватися краще людьми з високою самооцінкою.
» следующая страница »
1 ... 64 65 66 67 68 6970 71 72 73 74 ... 156