Східноазійська державно-керована модель капіталізму базується на консенсусі між основними бізнесовими групами і передбачає перенесення на бізнес всієї відповідальності за соціальний розвиток населення країни.
Загалом виділяють чотири основних підходи до аналізу й оцінки соціальної відповідальності бізнесу: ринковий; з позицій державного регулювання; з позицій "корпоративної совісті"; з позицій "зацікавленої особи".
Ринковий підхід. Споживач зацікавлений використовувати продукцію підприємства, яке спрямоване на задоволення потреб, зростання прибутку і не розпорошує кошти на соціальну благодійність.
Недоліком є те, що не беруться до уваги побічні ефекти, які часто виникають у процесі економічної діяльності і які виробник не може самостійно усунути. Тому необхідне об'єднання всіх зацікавлених сторін для спільної розробки проблем і допомога виробників. Завданням державних органів управління є організація і координація робіт.
Підхід з позицій державного регулювання. Держава як вища регулююча сила повинна здійснювати дії, спрямовані на стимулювання або примус виробників вести раціональну з точки зору суспільства політику, а отже, здійснювати соціальні заходи. Етична поведінка багатьох компаній є не внутрішньою властивістю, а дією під впливом юридичних чинників.
Але більшість законів, що діють як у розвинутих державах, так і тих, що розвиваються, недосконалі з точки зору моралі або ігнорують основні моральні принципи. Крім того, безліч законів переслідує мету обмеження членів суспільства і лобіюються певними угрупуваннями в процесі їх прийняття. Законодавство, пов' язане з регулюванням діяльності промисловості й інших сфер економіки, створюється у багатьох випадках в екстрених ситуаціях, коли необхідне термінове втручання "третьої сторони".
Підхід з позицій "корпоративної совісті". Прояв корпоративної культури є прагненням до розвитку не тільки трудового колективу, а й оточення. Внутрішнє прагнення - це найважливіший фактор для зростання відповідальності за розв' язання загальнолюдських проблем. Будь-яка людина, яка є співробітником організації, одночасно залишається членом суспільства. Її особистий внесок до розв'язання суспільних проблем є цеглинкою, з яких потім зводиться суспільний добробут. Аналогічно внесок кожної структурної виробничої одиниці також важливий для усунення негативних тенденцій сучасності і підтримання
216
досягнень цивілізації. Природно, необхідне чітке регулювання діяльності, координація та оптимізація, спрямовані на розв' язання найбільш важливих аспектів.
Підхід з позицій "зацікавленої особи". Корпорація для досягнення своїх стратегічних цілей має погоджувати власні інтереси з менеджерами, співробітниками, акціонерами, постачальниками, кредиторами і споживачами, а також суспільством.
Природно, що виконання соціальних програм є витратним заходом і в остаточному підсумку велика частина витрат покривається споживачем продукції компанії, яка здійснює соціальні проекти. Тому серед економістів і соціологів не припиняється дискусія, пов' язана з оцінкою позитивних і негативних результатів активної соціальної політики.
Аргументи на користь соціальної відповідальності:
- перерозподіл доходів і направлення їх на соціальні потреби;
- поліпшення життя місцевого співтовариства;
- скорочення державної участі у розв' язанні соціальних проблем, концентрація ресурсів на найважливіших напрямках;
- формування сприятливих для бізнесу довгострокових перспектив;
» следующая страница »
1 ... 129 130 131 132 133 134135 136 137 138 139 ... 156