Економіка праці

Зокрема, основними способами утвердження ефективного куль­турного розмаїття слід вважати:

1)                           розробку специфічних для підприємства директив управління розмаїттям;

2)                           комбінування директив управління з етичним кодексом фірми;

3)                           формування комунікаційного кодексу (принципи проведення партнерських дискусій, форми комунікації, гарантії прав і обов' язків учасників);

4)                           створення комісії з питань культурних відмінностей як не­залежної дорадчої ланки;

5)                           призначення уповноваженого з питань культурних відмін­ностей для виконання поточної роботи у сфері встановлення партнерсь­ких стосунків і культурного розвитку;

6)                           модифікацію кадрового менеджменту (у сфері оплати праці і преміювання, підбору й оцінки кадрів).

13.5. Міжнаціональний аспект дослідження організаційної культури

Суттєвий вплив на поведінку людей в організації справляє на­ціональна культура їх країни (основні духовні цінності та особливості поведінки, що характеризують людей тієї чи іншої країни).

В умовах тенденції до розширення міжнародних зв'язків та роз­витку співробітництва між країнами, з одного боку, відбувається зближення країн, посилюється схожість у стратегії розвитку організа­цій, у технології виробництва, у розвитку інноваційних процесів. З іншого боку, стабільно зберігаються культурні цінності різних країн і

205

притаманні їм відмінності у системі управління.

Принципово нову динаміку у розвиток культурних середовищ на планеті внесла епоха глобалізації та ера інформаційних технологій. Слід зазначити, що у певному розумінні весь світ став об'єктом експан­сії саме західної (у більш вузькому значенні - насамперед, американсь­кої) культури, і ця обставина породжує суттєві проблеми. Так, най­більш гострою є проблема "дивергенція - конвергенція": чи веде гло­балізація до конвергентного розвитку, тобто до "стирання" відміннос­тей культур і формування на планеті єдиної культури, чи, навпаки, домінують дивергентні процеси і в певній мірі загострюються проти­річчя між культурами?

Слід зазначити, що розрізняють три основні принципові пози­ції щодо ролі культурного фактора у розвитку бізнесу:

1)                           універсалістська, згідно з якою значення культурного фак­тора перебільшується;

2)                          економіко-кластерна, згідно з якою країни і нації відрізняються не культурною традицією, а здебільшого рівнем економічного розвитку;

3)                          культурно-кластерна, яка визнає важливу роль культурного фону.

Належність до певної глобальної, кластерної або національної

культури визначає розподіл цінностей на базові та інструментальні і структуру частоти появи того чи іншого типу особистості всередині даної нації, народності або етнічної групи.

Таким чином, різні культурологічні концепції повинні розгля­датися як такі, що взаємодоповнюють і взаємозбагачують інструменти вивчення національно-культурних особливостей окремих працівників в інтересах підвищення ефективності діяльності фірми. Але, що ще важливіше, - вони повинні розглядатися в інтересах забезпечення все­редині фірми і в її зовнішньому середовищі атмосфери національно- культурної гармонії, що можна назвати якістю життя на підприємстві.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 121 122 123 124 125 126127 128 129 130 131  ... 156