Зародження буржуазної ідеології та культури заклало підвалини суспільно-політичного і культурного руху, що дістав назву Ренесансу, або Відродження. На зміну феодальній схоластиці прийшла світська наука — гуманізм. У галузі розробки римського права гуманізм особливо виявився у Франції (ХУІ—ХУІІ ст.). Цей напрям характерний поверненням до історичного вивчення оригінальних джерел римського права, безпосередньо до текстів, їх критичного аналізу й осмислення. На цій основі ґрунтовно вивчається римське право з метою його широкого застосування в умовах зародження і розвитку нових буржуазних відносин.
У Німеччині в ХУІ—ХУП ст. У зв'язку з тим, що римське право остаточно стало діючим правом, знову виник практичний напрям, який, однак, ігнорував наукове історичне значення вивчення римського права. У римському праві шукали підстав для розв'язання того чи іншого практичного питання. Цей напрям, по суті, був пристосуванням римського права до практичних потреб.
У ХVІІІ—ХІХ ст. З'являється чимало фундаментальних праць французьких, бельгійських, німецьких, італійських юристів і вчених, присвячених римському праву (Потьє, Жирардо, Вільямса, к'юї, Гроція, Савіньї, Ієринга, Моммзена та ін.).
Однак суто римське право було для багатьох з них лише основою, матеріалом для створення струнких і переконливих логічних структур завершеними визначеннями, чіткою структурою, теоретичними висівками, з допомогою яких треба було виправдати й обґрунтувати нові соціальні відносини, економічний устрій, новий спосіб виробництва.
Кінець ХІХ — початок XX ст. Характеризуються новою посиленою увагою до вивчення історії римського права, яке вже перестало бути загалом діючим правом. У цей період вивчаються нові римські тексти, інститути римського права, робляться висновки, даються глибші оцінки, з'являються узагальнюючі праці, простежується критичний підхід окремих попередніх гіпотез, накопичується багато нового фактичного матеріалу.
Римське право, точніше його досконало розроблені інститути і норми зобов'язального характеру, спадкового права, було одним із важливих джерел у процесі створення знаменитих буржуазних кодифікацій в Європі ХІХ—ХХ ст. Мається на увазі насамперед Цивільний (1804 р.) І Торговельний (1807 р.) Кодекси Наполеона Бонапарта, Німецький цивільний кодекс (1900 р.).
Норми римського приватного права використовуються (в дещо видозміненому, пристосованому до нових умов вигляді) і зараз під час розробки конкретних законів і кодексів з цивільного, зобов'язального, сімейно-спадкового права в багатьох країнах Європи, Латинської Америки, Африки, в тому числі і в Україні, де триває робота над створенням нового Цивільного кодексу.
» следующая страница »
1 ... 193 194 195 196 197 198199 200 201 202 203 ... 215