Закономірним є й те, що формування вчень про державу і право в давньогрецькій і давньоримській цивілізаціях відбувалось у розгалуженій системі ідеологічних впливів, а спосіб обґрунтування політико-правових доктрин був пов'язаний з домінуючим історичним типом світогляду та світоглядом самого мислителя.
Отже, в античних країнах панував міфологічний світогляд з центральною ідеєю космоцентризму, згідно з якою світопорядок мислився як родова цілісна єдність людини з природою і космосом, в якому жодна із частин не вирізняється як щось особливе. Характерними рисами міфологічного світогляду є антропоморфізм і анімізм, що виявляються в одухотворенні явищ природи, перенесенні на них душевних і навіть тілесних властивостей людини. Метою держави, на думку стародавніх греків і римлян, було втілення космічної справедливості в людському житті.
Найдієвішою силою, що забезпечувала стабільність у суспільстві, була суспільна влада, що зародилася саме як концентроване вираження спільних інтересів, як втілення єдиної соціальної волі для забезпечення потреби у збереженні своєї цілісності. З часом відбулося відокремлення влади від населення, відчуження її від окремих індивідів. Із виникненням держави влада поступово зосередилась в руках обмеженого кола людей, суспільна влада еволюціонувала в державну, сформувався самостійний апарат влади, тобто спеціальний апарат управління, який згодом став однією з головних ознак держави. Інтереси державного апарату управління (чиновників) перестали збігатися з інтересами соціуму. Держава перетворилась в інституцію, яка протиставила себе суспільству. Такий перебіг подій створив ситуацію, коли держава, перетворившись в самодостатню інституцію, перестала виконувати свою основну онтологічну функцію — узгодження суспільних інтересів й захисту індивіда незалежно від расової, соціальної й майнової приналежності. Онтологічно ж державна влада покликана на підставі правового закону створювати умови для узгодження різноманітних інтересів у суспільстві заради забезпечення загального інтересу (створення умов для задоволення потреби свободи). Це мета, якої прагне будь-яке суспільство. Однак, як свідчить історія, державний апарат управління за певних історичних і політичних обставин перетворився на один із чинників відчуження індивідів від вирішення загальносуспільних справ.
У процесі аналізу державно-правових вчень із застосуванням основних принципів філософії права також виявлено суттєві відмінності між правом природним і правом позитивним (законом), з'ясовано роль наукових абстракцій в побудові системи категорій права, зміст і природу понять "правова держава" і "громадянське суспільство".
Причини падіння Риму. Проіснувавши близько тисячі років, Римська держава у 476 р. Припинила існування. На її окремих територіях виникли нові держави, засновані переможцями — "варварами". Багато століть над усією Європою, Північною Африкою, Малою Азією панували римляни, непорушним здавалося Вічне місто — Рим. Проте у природі, зокрема і в людській історії, немає нічого вічного. Все перебуває в русі, розвивається, виникає, живе і гине. Загинув і Рим. Вчені різних часів і народів написали багато праць, досліджуючи причини падіння Риму: внутрішні та зовнішні, суб'єктивні й об'єктивні, економічні та політичні, соціальні й військові.
Не викликають сумніву такі причини, як загострення до крайніх меж класових і соціальних суперечностей між вільними і рабами, між різними прошарками в середовищі самих вільних людей, зокрема зневажливе ставлення знаті до низів, їхніх потреб, життєвих проблем, суспільних питань, інтересів народних мас загалом. Отже, це: разюча прірва між розбещеною, розніженою знаттю і трудящими масами; безперервна боротьба за владу між самою знаттю; постійне намагання римлян захопити все нові землі, підкорити все більше народів; нещадний визиск нових земель і народів, які, в свою чергу, неодноразово повстають проти поневолювачів — римлян, ведуть невпинну боротьбу за звільнення; натиск на Рим так званих варварів — навколишніх племен і держав, який Рим врешті-решт не зміг стримувати; гостра криза рабовласницького способу виробництва, що віджив свій вік, став гальмом соціального розвитку, гальмом прогресу.
» следующая страница »
1 ... 190 191 192 193 194 195196 197 198 199 200 ... 215