У рецепції римського права найбільше були зацікавлені купці, банкіри, торговці, котрі побачили в цьому визнання і закріплення необмеженої приватної власності, вільної від феодальних обмежень і дріб'язкової регламентації, свободу договорів і завершену систему врегульованих договірних відносин.
У римському праві в розвиненому вигляді містилось усе те, чого становище середньовічних міщан вимагало у феодальній державі.
Королі, імператори та інші правителі також підтримували рецепцію римського права. Дотримуючись римського права, королі та їхні юристи відстоювали необхідність єдиної міцної влади, централізованої держави, єдиного законодавства, єдиної міри, ваги, фінансової системи та ін. Вони доводили, що саме король має бути верховним правителем держави, виступали проти всевладдя і сваволі феодалів, верховенства церкви у світських справах тощо. Але й самі феодали використовували формули римського права з метою захоплення селянських і общинних земель, встановлення своєї необмеженої приватної власності на землю, всебічного захисту цього права. Вони вбачали в нормах римського права обґрунтування для закріпачення селян і збільшення феодальних повинностей.
Рецепція римського права меншою чи більшою мірою захопила всі країни Європи, навіть віддалені Англію чи Росію, де його вплив відчувався через дію церковних судів, які, вирішуючи справи своєї великої юрисдикції, користувалися римсько-візантійськими кодифікаціями, через Литовські статути XVI ст. І правові збірники прибалтійських губерній та Царства Польського.
Значним був вплив римського права на правову систему України, де діяли ті самі Литовські статути, Магдебурзьке право. З використанням норм та інститутів римського права тут проводили свої кодифікації: "Суд і розправа" Ф. Чуйкевича, "Права, по яких судиться малоросійський народ" та ін.
У деяких країнах до XV—XVI ст. Римське приватне право було рецептоване майже в повному обсязі, наприклад у Німеччині, де Закон 1495 р. Прямо наказував судам керуватися римським правом (і правом римсько-католицької церкви, тобто канонічним правом).
Об'єктом рецепції були не всі джерела і збірники римського права, а переважно завершена і вичерпна кодифікація Юстиніана, відома в Європі під назвою Согрш juris civilis.
Спочатку римське право мало зазвичай субсидіарне (допоміжне) значення, тобто воно застосовувалось здебільшого лише тоді, коли те чи інше питання не розв'язувалося прямими нормами місцевого (даної держави) права. Але обмеженість, бідність і розбіжності феодального цивільного права фактично призвели до того, що римське приватне право набуло домінуючого значення. I навпаки, в галузях державного, кримінального і процесуального права рецепція мала значно менше значення, бо в цих галузях права в середні віки вже було розроблено нові закони, нові інститути або існували свої звичаї.
У середні віки (та й пізніше) відбувається ґрунтовне вивчення римського права. Воно почалось ще XI ст. В Італії. Юристи того часу вивчали текст за текстом в юстиніанівській кодифікації, складали узагальнюючі правила, пояснення, усували застарілі тексти, суперечності, їх зауваження, примітки до текстів називалися глосами. Тому юристи цього напряму дістали назву глосаторів. Вважалось, що ті місця кодифікації Юстиніана, які не були пояснені глосами, не є рецептованими і, отже, не мали сили діючого права. На "глосовані" норми та інститути римського права посилалися урядовці, вирішуючи державні справи, судові справи — судді. Римське право почали викладати в юридичних школах та університетах XII ст. В Італії, Іспанії, Франції.
У ХГУ—ХУ ст. Виникла школа постглосаторів. Предметом їхніх розробок було не стільки римське право, скільки коментування складених раніше глос. Вони вивчали також канонічне право, нове законодавство, їхні праці мали значне практичне спрямування.
» следующая страница »
1 ... 192 193 194 195 196 197198 199 200 201 202 ... 215