Сутність економічного закону власності. Вона утворює стійкий причинно-наслідковий зв'язок між потребами і привласненням. Цей зв'язок економічний, а тому закон власності є економічним законом (на відміну від юридичних законів, інших правових актів). Вихідним пунктом з'ясування змісту закону власності як зв'язку «потреби — привласнення» є розуміння потреби як відношення її до блага, яким вона задовольняється, розуміння цього відношення як відношення носія потреби до власника блага, тобто розуміння відношення «потреба — благо» як відносин привласнення засобів виробництва в процесі виробництва нових благ і їх присвоєння.
Стійкий зв'язок між потребами і привласненням зумовлений тим, що з моменту свого народження все необхідне людині для життя та діяльності перебуває поза нею, а тому умовою задоволення потреб людини через споживання благ є їх привласнення. Проте «нічиїх» благ не існує (крім благ, якими ще не оволоділа людина, а також благ, які є в необмеженій кількості — повітря тощо), всі вони, будучи продуктами людської діяльності, є чиєюсь належністю (власністю). Отже, відношення «потреба — благо» не може не опосередковуватись привласненням благ. Саме тому привласнення є сутністю закону власності, яка виявляється через структуру виробничих відносин як відносин привласнення, тобто економічного змісту власності.
Як уже було з'ясовано, на відміну від належності як власності у формі спокою, завершеного, «застиглого» привласнення, статики власності, привласнення є процесом двоступінчатим і має відповідно двоїстий зміст. Перший ступінь привласнення — так зване первинне привласнення — процес діяльного оволодіння, освоєння, опанування безпосереднім виробником факторами виробництва, а отже, процесом праці, виробництва. Первинне привласнення опосередковується трудовими, техніко-технологічними виробничими відносинами, у результаті чого створюється новий продукт.
Змістом вторинного привласнення є перехід продуктів виробництва (благ) у належність виробника цих благ (якщо він є власником засобів виробництва) або інших осіб, якщо вони спроможні купити їх. Вторинне привласнення опосередковується соціально- економічною стороною виробничих відносин — відносинами власності на засоби виробництва, товарно-грошовими відносинами як відносинами відчуження-присвоєння.
Отже, виробництво є діяльною формою реалізації потреб, ді~ яльним відношенням «потреба — привласнення», оскільки відносинами первинного привласнення виробництво створює блага для задоволення потреб, а відносинами вторинного привласнення доставляє ці блага носіям потреб. Тому зміст зв'язку «потреба — привласнення» як закону власності полягає у сукупності виробничих відносин первинного і вторинного привласнення.
Функції економічного закону власності. Основними функціями економічного закону власності є реалізація зростаючих потреб та розвиток людини і суспільства.
Функція реалізації зростаючих потреб. Як стійкий причин - но-наслідковий зв'язок між потребами та привласненням, закон власності у його економічному змісті є загальним законом підпорядкування виробництва потребам, привласненню-присвоєнню благ як умови задоволення потреб. У цій якості він визначає зв'язок між потребами та факторами їх діяльної реалізації, насамперед витратами виробництва благ і витратами щодо перетворення їх у належність носіїв потреб (витратами обігу товарів). Чим менші сукупні витрати праці на виробництво та обіг товарів, тим більшою і різноманітнішою буде кількість благ, які можна виробити за наявних ресурсів живої та уречевленої у засобах виробництва праці. Ця залежність між сформованими потребами людини (суспільства) та ресурсами, які людина (суспільство) має у своєму розпорядженні для задоволення потреб, спонукає носіїв Потреб, насамперед виробників, до зменшення (економії) витрат праці та робочого часу на виробництво благ. У цьому полягає перша функція закону власності, яка супроводжує виробництво благ (реалізацію потреб) упродовж усієї історії людства.
» следующая страница »
1 ... 55 56 57 58 59 6061 62 63 64 65 ... 452