Управління процесом економічної реалізації власності
З'ясування механізму реалізації власності є неповним без розгляду сутності та функції управління власністю в процесі її економічної реалізації. Закономірно, що будь-який соціальний процес потребує відповідного управління. Не є винятком і процес реалізації власності: без управління ним власність взагалі не може економічно реалізуватися.
Усіма економічними ресурсами як об'єктами власності управляють люди-власники або їх представники (менеджери). Оскільки їх економічна діяльність підпорядковується власним економічним інтересам, то управління процесом реалізації власності здійснюється інтересами власників економічних ресурсів. Це зумовлене тим, що економічні інтереси є виявом існуючих у суспільстві виробничих відносин та їх конкретних економічних форм — доходів як економічних стимулів діяльності людей, спрямованої на задоволення потреб, реалізацію інтересів. Так, стимулом для збільшення зарплати найманих працівників є підвищення їх кваліфікації, а для збільшення прибутків власників капіталу — зменшення витрат виробництва. Отже, економічні інтереси спонукають до ефективних способів економічної реалізації об'єктів власності з метою одержання все більших доходів.
Одночасно економічні інтереси є виявом економічних законів. З цього випливає, що управління процесом реалізації власності у своїй основі підпорядковується економічним законам, які через економічні інтереси визначають дії людей щодо управління (володіння, розпоряджання та використання) процесом реалізації власності. Тому роль людини в цьому процесі зводиться до таких дій щодо володіння, розпоряджання та використання об'єктів власності, які б найповніше відповідали змісту її економічних інтересів. Отже, основною функцією управління процесом реалізації власності є його підпорядкування інтересам власника незалежно від того, хто є суб'єктом цього процесу — власник чи його представник.
Розглянутий вище механізм економічної реалізації й управління власністю дає змогу уявити загальний зміст усього процесу реалізації власності. Це кругоподібний процес переходу юридичного змісту власності в її економічний зміст із наступним його «застиганням» знову в юридичній формі. Цей перехід є законом зв'язку ідеальної і реальної субстанцій відносин власності, законом зв'язку власності та привласнення. При цьому кожний новий «виток» переходу власності у привласнення, а привласнення у власність збагачується виробництвом нових благ, що стають належністю відповідних суб'єктів виробничих відносин. Це означає, що власність і привласнення, хоч і пов'язані між собою, але не тотожні категорії. Необхідність переходу власності у привласнення зумовлена тим, що юридичний зміст власності сам по собі не може забезпечити задоволення ні виробничих, ні особистих потреб людей, оскільки він не містить у собі процесів реалізації власності: у правових відносинах власність перебуває поза процесами виробництва, знаходиться у пасивній формі, формі спокою, «сну».
Рис. 2.8. Зміст і структура механізму реалізації власності
Реалізація власності починається з переходу її з пасивної в активну, діяльну форму, тобто у форму руху. Зміст діяльної форми власності утворюють виробничі відносини як реальні відносини володіння, розпоряджання й використання умов і результатів виробництва, тобто сам процес виробництва. У цьому процесі через трудові (техніко-технологічні) виробничі відносини відбувається привласнення засобів виробництва (їх розпредметнення-опред- метнення), створюються нові матеріальні блага й послуги, а через соціально-економічні виробничі відносини здійснюється їх присвоєння власниками засобів виробництва, робочої сили, позичкового капіталу, землі, грошей, цінних паперів тощо. Цей процес опосередковується конкретними економічними формами виробничих відносин та утворенням відповідних їм доходів: заробітної плати, промислового прибутку, підприємницького доходу, торгового прибутку, позичкового відсотка, земельної ренти, дивіденду та ін. Використовуючи ці доходи на купівлю засобів виробництва, предметів особистого споживання, цінних паперів, різних послуг тощо, кожний суб'єкт власності присвоює тим самим результати виробництва як певну частку суспільного багатства. Подальший перехід конкретних економічних форм та особливих форм господарювання у господарський механізм суспільства завершує цілісну (системну) форму реалізації власності. Зміст і структура механізму економічної реалізації власності представлені на рис. 2.8.
» следующая страница »
1 ... 52 53 54 55 56 5758 59 60 61 62 ... 452