Політична економія

Державне регулювання соціально-економічних процесів (сфери) — сис­тема управлінських, організаційних, регулятивних заходів, дій, принципів і засад, спрямованих на забезпечення оптимального соціального рівня та якості життя, соціального захисту малозабезпечених верств населення.

Основною метою державного регулювання соціально-еконо­мічних процесів є максимізація добробуту населення. Один з його найважливіших показників — реальні доходи населення, на осно­ві яких прогнозується загальний обсяг, структура і динаміка спо­живання матеріальних благ та послуг, розмір і рівень диференціа­ції доходів окремих соціальних груп. Державне регулювання до­ходів безпосередньо впливає на структуру виробництва, рівень суспільного добробуту, цін, зайнятості, інфляції та інші показни­ки розвитку економіки.

Система регулювання доходів, як правило, ґрунтується на притаманних конкретному суспільству принципах соціальної справедливості та ринкової ефективності. Регулятивні заходи охоплюють широкий інструментарій розподілу і перерозподілу суспільного продукту.

Одні з найважливіших методів державного регулювання дохо­дів здійснюються через регулювання рівня оплати праці, ринку праці та рівня зайнятості та мінімального споживчого бюджету.

Державне регулювання рівня оплати праці. У цьому разі держава може використовувати методи прямого регулювання, встановлюючи мінімальну заробітну плату, норми і гарантії між­галузевих співвідношень в оплаті праці, умови і розміри оплати праці в бюджетних установах, максимальні розміри посадових ок­ладів керівників державних підприємств. Крім того, вона вико­ристовує і методи непрямого регулювання: регулювання доходу (фонду споживання), що спрямовується на оплату праці, оподат­кування підприємств і доходів працівників; шляхом грошово-кре­дитного та податково-бюджетного регулювання: інфляційного оподаткування, запровадження прогресивних ставок податку, субсидування, державного замовлення тощо.

Державне регулювання ринку праці та рівня зайнятості. Держава використовує правові та організаційні заходи, які забез­печують управління процесами на ринку праці, стимулювання зайнятості населення.

Правові заходи регламентують рівень і структуру зайнятості у відповідних сферах економіки шляхом прийняття та дотримання законодавчих актів, організаційні — розширення сфери зайнятос­ті, підготовку і перепідготовку кадрів, надання інформаційних, консультативних послуг тощо.

Організаційні заходи регулювання зайнятості поділяють на активні та пасивні.

•                Активні заходи регулювання зайнятості. До них належать:

—                створення додаткових сфер зайнятості (реструктуризація економіки, субсидування, нові робочі місця у приватному та суспільному секторах, умови для іноземного інвестування, ор­ганізація громадських робіт, сприяння розвитку малого бізне­су, підприємництва, створення умов для самозайнятості грома­дян тощо);

—              професійна орієнтація населення, підготовка, перепідготов­ка і підвищення кваліфікації кадрів;

—               посилення територіальної та професійної мобільності робо­чої сили;

—               субсидування частини витрат підприємств на заробітну пла­ту, перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників, вико­ристання гнучких форм зайнятості;

—              надання допомоги у працевлаштуванні;

—               надання допомоги в разі трудової міграції.

•                  Пасивні заходи регулювання зайнятості. Вони охоплюють асигнування коштів на часткове відшкодування безробітним утрати доходів, забезпечення дострокового виходу на пенсію та ін­ші грошові допомоги. Ці заходи не впливають на регулювання по­питу і пропозиції робочої сили.

 

« Содержание


 ...  370  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я