Державне регулювання мінімального споживчого бюджету. Важливим інструментом державного регулювання доходів є встановлення державою мінімального споживчого кошика, що ґрунтується на мінімальному споживчому бюджеті.
Мінімальний споживчий бюджет — обсяг доходів, який уможливлює задоволення потреб у їжі, одязі, предметах господарського вжитку, задоволення мінімальних фізіологічних норм, достатніх для жипєдіяльності здорової дорослої людини, розвитку дітей, збереження здоров'я людей похилого віку.
Установлюючи мінімальний споживчий бюджет, держава використовує розрахунки мінімального споживчого кошика (продовольчого і непродовольчого). Набір кошика визначають за нормативами, які розраховують наукові заклади для різних статево-вікових груп населення, на душу населення, в середньому по країні. Вартісна оцінка товарів і послуг, які входять до складу споживчого кошика, може бути довгостроковим соціальним нормативом малозабезпеченості лише за достатнього попиту та пропозиції товарів і послуг. Під час інфляції, спаду виробництва «кошик» втрачає практичне значення.
Нерідко використовують такі інструменти державного регулювання доходів населення та соціального захисту, як фінансові трансферти фізичним особам і сім'ям; субсидії, що мають прямий еквівалент у готівковій ціні, але не переведені у форму готівки; продуктові талони; талони на харчування дітей у школі та ін. Заохочення господарюючих суб'єктів до певних видів соціально бажаної поведінки та діяльності держава здійснює через систему оподаткування.
Змістом державного регулювання соціальної сфери є система програм і заходів державних структур, громадських організацій, органів місцевого самоврядування, фірм, профспілок, спрямованих на вирішення соціальних проблем суспільства.
Основними складовими загальної соціальної політики є такі заходи:
— спрямовані на забезпечення соціальних благ у формі доходів або послуг, у тому числі з освіти, охорони здоров'я, соціального захисту та роботи персональних соціальних служб (догляд за людиною, розвиток людини тощо);
— регулювання приватної поведінки з метою досягнення соціальних цілей (забезпечення прав і обов'язків громадян: прав людини на правосуддя, працевлаштування, захист прав споживачів, сім'ї тощо);
— спрямовані на перерозподіл державного та місцевих бюджетів, створення нових робочих місць тощо.
В Україні основними об'єктами державного регулювання соціальної сфери є адресна підтримка соціально незахищених верств населення, пенсійна реформа, створення нових робочих місць, житлове будівництво, охорона здоров'я, демографічна політика, примноження інтелектуального потенціалу суспільства, формування середнього класу.
З метою соціального захисту населення у процесі переходу до ринкових відносин держава використовує такі інструменти:
— державні гарантії щодо оплати праці найманих працівників;
— державні гарантії в галузі зайнятості, підготовки та перепідготовки кадрів;
— індексація грошових доходів населення внаслідок підвищення цін на товари й послуги, перегляд мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій;
— компенсація населенню збитків у зв'язку з разовим підвищенням цін на товари та послуги під час комплексної реформи цін.
Метою державного регулювання соціальної сфери є формування передумов економічного зростання, забезпечення соціальної справедливості та політичної стабільності суспільства.
» следующая страница »
1 ... 366 367 368 369 370 371372 373 374 375 376 ... 452