Політична економія

Отже, до основних елементів і пріоритетів функціональної структури видатків бюджету в межах економічної політики дер­жави належать видатки на освіту, охорону здоров'я, соціальний захист і соціальне забезпечення. Наступними за пріоритетністю є видатки на державне управління, національну оборону, правоохо­ронну діяльність, промисловість і енергетику.

•                  Податкова політика. Вона пов'язана з формуванням ефек­тивної податкової системи, покликаної забезпечити суспільний добробут. Адже податки, крім функції формування доходів дер­жави, які використовуються на вирішення економічних, соці­альних, оборонних та інших завдань, виконують регулятивну, стимулюючу, коригуючу, розподільчу функції, а також функції забезпечення соціальної справедливості, економічної ефектив­ності.

Податки є основною частиною бюджетних надходжень, еконо­мічною основою участі держави в регулюванні економіки. Меха­нізми оподаткування охоплюють майже всі ланки народногоспо­дарського життя країни (рис. 4.13).

Для ефективного функціонування податкова система має від­повідати таким критеріям:

—                економічна ефективність (сприяння ефективному розподі­лу ресурсів);

—                адміністративна простота і відносно невеликі адміністра­тивні витрати (відшкодування здійснених витрат, їх суспільний облік і контроль);

—                гнучкість (здатність швидко реагувати на зміни в економіці);

—                практична відповідність (суб'єктам економіки необхідна впевненість у доцільності податкових виплат);

1) Прибутковий податок з громадян; 2) індивідуальний податок на спожи­вання або податки на витрати; 3) ПДВ і специфічні акцизи; 4) ПДВ залежно від типу валового доходу; 5) податок на валовий оборот на кожній фазі виробниц­тва; 6) ПДВ залежно від типу доходів; 7) податок на зарплату — внески робото­давця на соціальне страхування; 8) податок на зарплату — внески працівників на соціальне страхування; 9) класичний корпоративний податок; 10) німецька система корпораційного податку, податок на прибуток із капіталу, знижка з ба­зової ставки відсотка; 11) німецький корпораційний податок; 12) податок на компанії; 13) мито, податок з обороту на імпорт; 14) податок на майно, спадщи­ну, дарування.

Рис. 4.13. Базові позиції оподаткування в діаграмі кругообороту фінансових ресурсів

—                       рівність і справедливість (суб'єкти рівні перед податковою системою, яка має бути справедливою для всіх фізичних і юри­дичних осіб).

Грошово-кредитне (монетарне) регулювання. Особливістю монетарного регулювання є вплив на такі змінні економічної

системи, як грошова маса, рівень і структура відсоткових ставок, а також на інші показники, що впливають на грошову пропози­цію і ціну кредиту. Здійснюють його прямими (адміністративни­ми) та непрямими (економічними) методами. Ці методи можуть бути загальними (здійснюють вплив на грошовий обіг загалом) та селективними (призначеними для регулювання конкретних видів кредитування окремих галузей і крупних фірм). Непрямі методи економічної політики належать до загальних, адміністра­тивні — до селективних. Інструментами грошово-кредитного ре­гулювання є норми обов'язкових резервів, облікова ставка (став­ка рефінансування) центрального банку, операції з державними ЦП, грошова емісія.

•                  Регулювання норм обов язкових резервів. Його економічний зміст полягає у впливі через базу грошової маси на кредитоспро­можність комерційних банків і рівень грошової мультиплікації. Цей інструмент, з одного боку, підвищує банківську ліквідність, з іншого — обмежує інвестиції. В перехідних економіках норми резервування є основним інструментом грошово-кредитного ре­гулювання, а тому їх часто коригують. У світовій економіці змі­ни норм обов'язкових резервів не вважають гнучкими та опера­тивними інструментами, до них звертаються під час посилення інфляції.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 361 362 363 364 365 366367 368 369 370 371  ... 452