Політична економія

Регулююча функція фінансів. Сутність її полягає у зміні обсягів і спрямованості грошових потоків, розподілі грошових ресурсів між суб'єктами фінансових відносин, наслідком чого в одних випадках є коригування доходів, у інших — стабілізація економіки, усунення кризових явищ у соціально-економічному житті суспільства.

Найповніша реалізація функцій фінансів свідчить про нала­годженість фінансових відносин і є запорукою нормальної життє­діяльності суспільства.

Фінансова система і м структура

Сутність фінансової системи. Фінанси як сукупність еконо­мічних відносин, пов'язаних з обміном, розподілом, використан­ням у грошовій формі вартості ВВП, є складним суспільним яви­щем. Кожен з елементів цих відносин має свої характерні ознаки й особливості, а тому відносно відокремлений. Їх сукупність ви­значається поняттям «фінансова система».

Фінансова система — сукупність форм, методів і цілей формування, роз­поділу, використання фондів грошових засобів держави, господарюючих суб'єктів і населення.

Без неї неможливе функціонування держави та діяльність юридичних і фізичних осіб, оскільки фінансова система забезпе­чує вартісний рух створеного в суспільстві ВВП, відображаючи складні відносини, що виникають при цьому.

Структура фінансової системи. Основними структурними складовими фінансової системи є державні фінанси, фінанси гос­подарюючих суб'єктів та фінанси населення (рис. 4.8).

Рис. 4.8. Структура фінансової системи

Структуру будь-якої фінансової системи можна розглядати у різних площинах, оскільки вона відображає сукупність різнома­нітних фінансових відносин, поєднує в собі різні взаємоперепле- тені та взаємозалежні сфери (узагальнені за певною ознакою сукупності фінансових відносин) і ланки (відособлені частини фі­нансових відносин). Вибір ознаки залежить від мети дослідження фінансових відносин.

Такими ознаками структуризації фінансів можуть бути:

—               суб'єкти фінансових відносин (юридичні та фізичні особи, держава);

—               фонди грошових коштів (частина грошових коштів за їх ці­льовим призначенням). Грошові фонди поділяють на централізо­вані (формуються на рівні держави) і децентралізовані (форму­ються на рівні підприємств, об'єднань, організацій, установ);

—                фінансові органи та інституції (характеризують організа­ційну сторону фінансів);

—               рівень економічної системи (йдеться про сфери фінансів, які відповідають певним рівням економіки: фінанси господарю­ючих суб'єктів (підприємств) на мікрорівні; державні фінанси на макрорівні; міжнародні фінанси на рівні світового господарства; фінансовий ринок на узагальнюючому рівні);

—               територіальне розміщення (національні та регіональні фі­нансові системи, світова фінансова система).

Кожна зі сфер має відповідне організаційне забезпечення, кожна рівнева сфера — певний склад доходів і видатків (витрат), специфічну схему організації фінансової діяльності, а фінансо­вий ринок — форми фінансових ресурсів і методи торгівлі ними. Конкретні ланки кожної сфери виокремлюють за наявністю від­особленого фонду грошових коштів або специфічних форм і мето­дів фінансових відносин. Наприклад, сфера державних фінансів складається з бюджету держави, державного кредиту, фондів ці­льового призначення, фінансів державних підприємств. Відособ­леною ланкою фінансової системи є страхування, яке не нале­жить до жодної сфери, посідаючи проміжне місце між мікро- і макрорівнями.

Як відомо, за територіальною ознакою виокремлюють націо­нальні, регіональні та світову фінансові системи.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 344 345 346 347 348 349350 351 352 353 354  ... 452