Скандинавська фінансова модель. Є найефективнішою і відповідає концепції соціально-ринкової економіки. Передумови її формування і функціонування полягають у високому рівні ВВП на душу населення (забезпечує високий рівень суспільного та індивідуального споживання) і високому рівні загальної культури та свідомого ставлення громадян до праці й до вимог з боку держави.
Фінансова модель адміністративної економіки. За цієї моделі переважна частина НД відразу централізується у бюджеті й виключається з розподільчих відносин. Держава спрямовує в бюджет централізований чистий дохід, тобто податок з обороту, і частину децентралізованого чистого доходу — прибутку підприємств (через систему платежів із прибутку). Частину прибутку (до 40 %) залишають на підприємстві, іншу частину НД виплачують робітникам і службовцям у формі заробітної плати, яка підлягає прибутковому оподаткуванню. За адміністративної моделі переважну частину доходів держава отримує у процесі первинного розподілу НД. Її недоліками є те, що вона не дає уявлення про реальний рівень доходів юридичних і фізичних осіб; не відображає їх внеску у створення НД; не дає змоги достовірно визначити рівень оподаткування; не містить стимулів до продуктивної праці.
Українська фінансова модель, перебуваючи на стадії трансформації, поки що не відповідає жодній з охарактеризованих вище моделей. З огляду на спрямування її розвитку до соціально- ринкової економіки важливо забезпечити досягнення високого рівня розвитку суспільства; оптимізацію характеру і масштабів діяльності держави, її втручання в економіку; утвердження справедливої соціальної політики; інтенсивну та всеохоплюючу міжнародну діяльність; виважену воєнну доктрину; повноцінне використання історичних традицій українського народу; підвищення рівня загальної та управлінської культури.
Важливе значення при цьому має запровадження ефективної системи стимулів до праці, дбайливого господарювання.
Функції фінансів
Суспільне призначення і сутність фінансів розкривають їх функції, серед яких виокремлюють основні (розподільча, контрольна) і допоміжні (стимулююча і регулююча).
Розподільча функція фінансів. Вона полягає в розподілі й перерозподілі ВВП за допомогою фінансів. Крім фінансів, у сфері перерозподілу цю функцію можуть виконувати ціни, оскільки вони під впливом попиту споживачів можуть перевищувати вартість товарів або бути нижчими за неї. Це означає, що розподільчу функцію ціни здійснюють не завжди, а лише тоді, коли вони неточно і неповно виконують функцію вимірювання вартості. Фінанси, на відміну від ціни, насамперед призначені для розподілу вартості ВВП.
Розподіл і перерозподіл вартості ВВП може відбуватися і внаслідок кримінальних порушень (крадіжок, зловживань службовим становищем, розкрадання майна підприємств, несплати податків та ін.). Однак це не економічні методи, вони є предметом іншої науки — правознавства.
Процес реалізації розподільчої функції фінансів охоплює стадію первинного розподілу, перерозподілу та вторинного розподілу.
Первинний розподіл — розподіл новоствореної вартості й формування
первинних доходів суб'єктів, зайнятих у створенні ВВП.
Оскільки сукупність доходів юридичних і фізичних осіб виробничої сфери утворює ВВП, розподільча функція фінансів зводиться до розподілу ВВП, насамперед НД як його складової. Частину ВВП, яка втілює вартість спожитих при його створенні засобів виробництва, використовують на їх відшкодування. Тому вона повинна залишатися у розпорядженні суб'єктів господарювання. Складова ВВП, що утворює новостворену вартість (НД), є джерелом розширеного відтворення особистісного і речового факторів виробництва, утримання та розвитку складових бюджетної сфери. Саме тому розподільча функція фінансів здійснюється стосовно НД.
» следующая страница »
1 ... 341 342 343 344 345 346347 348 349 350 351 ... 452