Політична економія

Метод аналізу і синтезу. Сходження від конкретного до абст­рактного використовує метод аналізу, сутність якого полягає у мисленому розкладанні виробничих відносин і економічних про­цесів як цілого на їх складові частини. Аналіз дає змогу розчлену­вати систему виробничих відносин на відносини сфери власне ви­робництва, розподілу, обміну і споживання та їх окремі елементи; з'ясувати вихідне та основне виробниче відношення певного спосо­бу виробництва; виокремити у відносинах привласнення як сут­ності виробничих відносин відносини володіння, розпоряджання та використання об'єктів власності.

У процесі дослідження виробничих відносин та економічних явищ метод аналізу як інструмент сходження від конкретного до абстрактного поєднується з протилежним йому методом — мето­дом синтезу як інструментом сходження від абстрактного до кон­кретного, від сутності виробничих відносин до форм їх вияву. Після всебічного аналізу найпростіших економічних категорій (сутності окремих виробничих відносин та економічних процесів) дослі­дження повинно шляхом синтезу поєднати їх та відтворити кон­кретне явище у всій його різноманітності. Тобто синтез є методом пізнання, завдяки якому виявлені аналізом розрізнені властивості та складові системи виробничих відносин і економічних процесів поєднуються в ціле. Якщо аналіз сприяє розкриттю істинного в явищі, то синтез завершує розкриття сутності, дає змогу показати, в яких формах це притаманне економічній дійсності. Отже, аналіз і синтез є двома невіддільними способами наукового пізнання ви­робничих відносин, економічних законів, процесів і явищ.

Метод єдності історичного і логічного. Відображає історич­ний розвиток людства і процес його пізнання. Цим методом логіч­не дослідження поєднується з історичним процесом розвитку сус­пільства. Як наголошував Ф. Енгельс, логічне є те саме історичне, тільки очищене від випадковостей, повторів і зигзагів, що супро­воджують історію суспільства та затушовують його розвиток. Та­ке очищення (виправлення) здійснюється не тільки заради зруч­ності дослідження, а й відповідно до законів історичного розвитку суспільства, тобто з метою дослідження економічних законів у їх самодостатності.

Порівняння історичного і логічного методів дослідження ви­являє їх певну схожість. Історичний метод є логічним методом, тільки «одягненим» в історичну форму, тобто таким, що дослі­джує розвиток предмета через конкретні історичні події. Однак логічне не є копією історичного: у ньому історія постає очищеною від випадкових форм, відтворюється в її об'єктивно необхідних ланках. Єдність історичного і логічного виявляється і в тому, що без знання історичного розвитку суспільства як конкретного не­можливо з'ясувати сутність виробничих відносин та економічних законів.

У процесі дослідження свого предмета політична економія ви­користовує методи, розроблені формальною логікою (методи ін­дукції та дедукції, висування та перевірки гіпотез, аналогії, по­рівняння тощо). Належать вони до загальнонаукових методів пі­знання, оскільки їх використовують у суспільних і природничих науках, але у формах і межах, що залежать від предмета й харак­теру кожної з них.

Індукція. Метод пізнання, що ґрунтується на умовиводах від часткового до загального. Індуктивним є такий умовивід: «Якщо акція як цінний папір приносить її власнику дохід (дивіденд), то всі цінні папери приносять своїм власникам дохід». Згідно з індук­тивним методом дослідження будь-якої економічної проблеми, явища чи процесу починається зі збирання та систематизації фак­тів. На основі їх аналізу здійснюють теоретичні узагальнення, ви­водять економічні принципи, закони, категорії. Отже, індукція — це рух від фактів до теорії.

Дедукція. Рух думки від загального до часткового. Наприк­лад, «Якщо цінні папери приносять їх власникам дохід, а акція є цінним папером, то і вона приносить своєму власнику дохід (ди­віденд)». Спираючись на вже з'ясовані сутнісні властивості еко­номічних явищ, спостереження, умовиводи, логіку та інтуїцію, дедукція дає змогу сформулювати попередню, неперевірену гіпо­тезу, достовірність якої має бути перевірена систематичним бага­торазовим вивченням фактів. Отже, дедукція — це рух від теорії до фактів.

 

« Содержание


 ...  27  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я