Політична економія

—               підвищення норми додаткової вартості із зростанням про­дуктивності праці. У галузях, які виробляють засоби існування найманих працівників, зростання продуктивності праці зумов­лює зменшення вартості цих засобів, що має наслідком змен­шення вартості робочої сили і збільшення норми додаткової вар­тості;

—               відносне зниження вартості і ціни робочої сили внаслідок впровадження у виробництво дешевшої жіночої і дитячої праці, а також тиску капіталу на заробітну плату в умовах безробіття;

—                     здешевлення елементів постійного капіталу внаслідок зростання продуктивності праці в галузях, що виробляють засоби виробництва. Це зумовлює зниження вартості кожної одиниці за­собів виробництва, що, у свою чергу, стримує збільшення загаль­ної суми функціонуючого постійного капіталу, а відтак призво­дить до зростання органічної будови капіталу і зниження норми прибутку;

—                економія на постійному капіталі за рахунок зменшення витрат на забезпечення нормальних умов і безпеки праці;

—               отримання надлишкової норми прибутку у зовнішній тор­гівлі розвинутих країн зі слаборозвинутими.

Ці чинники не знищують, а лише послаблюють тенденцію до зниження норми прибутку. Вона виявляється циклічно: відповід­но до кон'юнктури ринку посилюється у періоди зростання еконо­міки та послаблюється у періоди її спаду.

Закон тенденції норми прибутку до зниження відображає внутрішню суперечність ринкового капіталістичного господарс­тва щодо його мети і засобів її досягнення. Безпосередньо метою і рушійним мотивом капіталістичного виробництва є виробництво додаткової вартості, максимізація прибутку. У цьому прагненні фірми весь час вдосконалюють техніку і технологію виробництва, що зумовлює зростання органічної будови капіталу, зниження норми прибутку.

Внутрігалузева конкуренція й утворення суспільної (ринкової) вартості

З розвитком капіталізму механізація і автоматизація вироб­ництва супроводжуються витісненням із виробництва живої пра­ці (робочої сили), а отже, зростанням органічної будови капіталу. Відбувається це в різних галузях виробництва не одночасно і не рівномірно, тому органічна будова капіталу в кожній з них не од­накова. Як правило, більш висока органічна будова капіталу (С : V) притаманна галузям важкої промисловості (енергетика, металур­гія, машинобудування), в яких обладнання складне і дороге, крім того, дорога й сировина. У галузях з менш складним і дорогим об­ладнанням та сировиною органічна будова капіталу не така висо­ка. Наслідком неоднакової органічної будови капіталу в різних га­лузях є неоднакова норма прибутку. Наприклад, у І галузі (маши­нобудуванні) постійний капітал (С) становить 80 гр. од., а змінний капітал (V) — 20 гр. од.; у II галузі (текстильній) С = 70 і V= ЗО гр. од.; у III галузі (деревообробній) С = 60, а V = 40 гр. од. За однакової норми додаткової вартості (т' = т / V), нехай — 100 %, вартість (^) виробленої продукції та норма прибутку (Р' = т / С + V) стано­витимуть:

I                                                     Ж = 80С + 20 V+ 20т = 120;

II                                                     Ж= 70С + 30V + 30т =130;

III                                                     Ж = 60С + 40 V + 40т = 140;

Р = 20 т / 100 (С+У) ■ 100 % = 20 %;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 156 157 158 159 160 161162 163 164 165 166  ... 452