• погашення основного боргу за раніше виданими з місцевих бюджетів кредитами.
Важливою зміною, прийнятою в 1999 році, стало встановлення єдиних нормативів для кожної області щодо загального обсягу надходжень від регулюючих податків на постійній основі, замість індивідуальних нормативів по кожному з регулюючих податків, що діяли до цього.
У структурі доходів місцевих бюджетів найважливішим джерелом є соціальний податок (майже третина від загальної суми надходжень), потім прибутковий податок з юридичних осіб (понад 20%) і прибутковий податок з фізичних осіб (понад 16%).
Внаслідок реалізації законодавчих змін 1999 року доходи місцевих бюджетів почали з зростати. Це сталося через зміну підходів до механізму міжбюджетного регулювання: більшість податків стали надходити повністю до місцевих бюджетів і вже потім ці кошти перерозподілялися за допомогою субвенцій і вилучень.
Якщо в 1998 році доходи місцевих бюджетів без субвенцій від держави становили 29,9%, а після отримання субвенцій - 39,8%, то в 1999 році без субвенцій вони склали 46,5%, а з субвенціями
- 54,6%. Із 2000 року тенденція зростання збереглася: до отримання субвенцій 45,4-46,5%, а з субвенціями 52,4-55%.
Місцеві податки і збори. Податки, які до 1999 року визначалися в Законі «Про податки й інші обов’язкові платежі до бюджету» як місцеві (податок на майно юридичних і фізичних осіб, землю, транспорт), зараз так не називають, хоча вони, як і раніше, надходять до місцевих бюджетів. Їх частка в доходах місцевих бюджетів становить близько 14%. Збори до місцевих бюджетів несуттєві, їх частка - всього близько 1,5%.
Місцеві бюджети в Казахстані не мають самостійності у бюджетно-податковій сфері. Місцеві представницькі органи не можуть установлювати ставки податків або визначати базу оподаткування. Винятком із цього правила є тільки земельний податок. Місцеві представницькі органи в межах своєї компетенції мають право, залежно від місцезнаходження земельної ділянки, її забезпеченості водою, виробничих умов господарювання, знижувати або підвищувати ставки земельного податку в межах 20% (ст. 109 Закону «Про податки й інші платежі в бюджет»). Представницький орган м. Алма-Ати вправі встановлювати порядок і розмір збору за використання юридичними і фізичними особами символіки м. Алма-Ати в їхніх фірмових найменуваннях, знаках обслуговування, товарних знаках.
4.6. Податкова система Киргизької Республіки
Система фінансового управління. Управління місцевими фінансами регулюють такі нормативно-правові акти: Конституція; Закон «Про загальні принципи бюджетного права»; Податковий кодекс; накази й постанови Міністерства фінансів.
Закон «Про загальні принципи бюджетного права» від 11 червня 1998 р. регламентує принципи побудови місцевих бюджетів, структуру, склад доходів і витрат, а також організацію їх розробки і виконання.
Місцеві бюджети є самостійною частиною бюджетної системи і мають власні джерела доходів, передбачені законодавством. У 1997 році розпорядженням Президента було визначено, що формування бюджету органів місцевого самоврядування первинного рівня має відображатися окремим рядком.
Формування місцевих бюджетів. Робота зі складання місцевих бюджетів здійснюється місцевими державними адміністраціями й органами місцевого самоврядування через фінансові органи, а проектів аїльних (сільських) і селищних бюджетів - відповідними аїл окмоту (виконавчими органами). Аїл окмоту на основі показників індикативного плану розробляють проекти аїльних і селищних бюджетів і подають їх на розгляд аїльних і се лищних кенешей.
Нормативи відрахувань від регульованих податків, а також суми категоріальних, вирівнювальних і стимулюючих грантів до бюджетів аїл окмоту відповідно до закону «Про основні принципи бюджетного права» затверджуються кенешами вищестоящого рівня. Залежність від централізованих ресурсів і рішень вищих органів влади призводить до нестійкості власних доходів органів місцевого самоврядування, а також не дозволяє розробляти будь- яку середньострокову бюджетну стратегію.
» следующая страница »
1 ... 91 92 93 94 95 9697 98 99 100 101 ... 224