- інформує принципала про кон‘юнктуру ринку;
- створює на ринку належну репутацію принципала та його продукції;
- здійснює післяпродажне обслуговування.
Агент лише сприяє здійсненню угоди купівлі-продажу, але сам у ній участі не приймає й не купує за свій рахунок товари. Він діє лише як представник принципала в межах відповідальності, покладеної на нього агентською угодою, а також виконує функції повіреного.
У Великобританії сторони в агентській угоді звуться агент і принципал, у Німеччині, Австрії, Бельгії, Японії - торговий представник й підприємець, в Аргентині - повірений та довіритель.
Брокерські операції здійснюються професійними посередниками, які сприяють укладанню угод між зацікавленими сторонами. Такі посередники задіяні у збуті та купівлі товарів, але самі не виступають стороною угоди, вони лише надають необхідну інформацію сторонам, які приймають на себе зобов‘язання за угодою.
Брокер, на відміну від агента, не приймає на себе зобов‘язання перебувати у договірних відносинах зі сторонами, а діє на основі окремих доручень. Його головне завдання полягає у тому, щоб знайти покупця для продавця і сприяти підписанню контракту між ними. Посередники такого роду в англо-американському праві називаються брокерами, німецькому - маклерами.
Брокерські, або маклерські операції з підготовки угод зводяться до надання замовнику комерційної інформації про стан ринку, пошуку контрагента та ведення з ними переговорів на основі отриманих від клієнта матеріалів, підготовки проекту контракту.
Винагороду за посередництво брокер одержує з тієї сторони, яка звернулась до нього першою. Така винагорода дістала назву брокерідж. Її розмір при товарних операціях коливається в межах від 0,25 до 3% вартості угоди.
Охарактеризовані види посередництва в чистому вигляді зустрічаються рідко. Найчастіше посередники представляють інтереси експортерів і імпортерів за багатьма видами товарів.
Визначаючи взаємовідносини, посередники та продавці товарів виходять кожен з власних інтересів.
Отже, посередників можна розподілити на декілька категорій з права продажу:
□ з виключним (монопольним) правом продажу (коли продавець не має права самостійно чи за допомогою інших посередників збувати на договірній території товар, який входить до номенклатури посередника);
□ з переважним правом продажу (коли продавець в першу чергу зобов’ язаний запропонувати товар посереднику з яким укладено угоду на переважне право продажу, а у разі відмови - будь-якому іншому);
□ з невиключним правом продажу (посередник має право збувати товари за дорученням продавця на договірній території, але продавець, в свою чергу, паралельно взмозі користуватись послугами інших посередників, діяти самостійно).
Як бачимо, положення посередницьких структур на ринку переважно визначається потребою надання більш вузького чи, навпаки, ширшого кола послуг фірмі на міжнародному ринку, що залежить від фінансової спроможності та статусу клієнта.
В ЗЕД винагорода посередників залежить від ступеня взаємодії останніх з експортерами-продавцями.
Виділяють три способи визначення рівня винагороди для міжнародних посередників:
□ сторони (продавець і посередник) спільно визначають капітальні й поточні витрати посередника на виконання зобов’язань протягом встановленого строку, виходячи із загального обсягу потоку товарів (відсоток від суми зовнішньоекономічних контрактів);
□ визначення винагороди шляхом використання конкуренції між посередниками (співвідношення вартості послуг різних посередників);
□ шляхом співставлення цін адекватних угод з однорідними товарами.
» следующая страница »
1 ... 226 227 228 229 230 231232 233 234 235 236 ... 433