> здійснювати моніторинг ефектів дії на навколишнє середовище протягом усього життєвого циклу продукції;
> реалізовувати концепцію екологічного аудиту як систематичного та документального процесу перевірки додержання підприємствами екологічних зобов’язань;
> гармонізувати національні нормативні документи із міжнародними щодо застосування процедур, правил та схем оцінки відповідності;
> удосконалити методологію проведення повномасштабної сертифікації продукції;
> здійснювати повну атестацію виробництва як один з найголовніших етапів проведення сертифікації продукції серійного і масового виробництва.
Узагальнюючи зазначене, зазначимо, що раціональним підходом до забезпечення захисту споживачів та довкілля від небезпечної продукції є інтегрування адміністративних та економічних інструментів, що дозволяє поєднати додержання нормативних положень з економічними вигодами.
1.5. Стратегія управління якістю продукції на підприємстві
Рівень якості продукції динамічний, він змінюється з розвитком виробничих сил суспільства, під впливом НТП. Тому слід систематично і своєчасно встановлювати і забезпечувати на вітчизняних підприємствах оптимальний рівень якості продукції, досягаючи при цьому максимальної економії витрат суспільної праці при встановленні і експлуатації (споживанні) виробів, іншими словами, правильно управляти якістю продукції.
Управління якістю продукції — це дії, які виконуються при створенні і експлуатації чи споживанні продукції, з метою встановлення, забезпечення і підтримання необхідного рівня її якості (ДСТУ 15467-79). На підприємствах і в об’єднаннях діють комплексні системи управління якістю продукції (КСУЯП). Система якості являє собою організаційну структуру, що гарантує умови для здійснення загального керівництва якістю (180 8402:91).
Зазначимо, що системний підхід до управління якістю продукції почав здійснюватись ще з 1955 року, коли на машинобудівних підприємствах Саратова було розроблено і впроваджено низку заходів щодо забезпечення якості продукції у виробництві, які надалі отримали назву “Система бездефектного виготовлення продукції і здачі її з першого пред’явлення” або Саратовська система “БВП”. Вона була першою системою забезпечення якості виробів, керованими параметрами яких стали показники якості праці — відсоток здачі продукції з першого пред’явлення.
Однак багаторічний досвід застосування системи “БВП” показав, що вона далеко не універсальна. Управління якістю продукції за допомогою лише одного показника не завжди є ефективним.
Наступним етапом у роботі щодо забезпечення якості стало посилення уваги до тих стадій її формування, які передують виробничій
— наукових досліджень, проектування, створення дослідних і серійних зразків продукції, технологічної підготовки виробництва. Таке завдання вирішила система “ЯКНАРЗПВ” (якість, надійність, ресурс з перших виробів), яка була створена на підприємствах Горького. На відміну від системи “БВП”, у ній визначальним були показники якості продукції. Система “ЯКНАРЗПВ” чітко регламентує роботи на етапах проектування, підготовки виробництва, стендових випробувань продукції, експлуатації. Отримана при цьому оперативна інформація дозволяє усунути дефекти ще до запуску виробів у виробництво.
Згодом на Ярославському об’єднанні “Автодизель” була розроблена і впроваджена система “НОРМ” — наукова організація робіт по збільшенню моторесурсу двигунів, заснована на систематичному підвищенні надійності вузлів і деталей. У “НОРМ” ураховувався досвід саратовців, горьківчан, але вводився новий, дуже важливий елемент — управління зв’язками між виробниками, споживачами і конструкторами двигунів. Система спрямована не лише на стійке забезпечення вимог стандартів і технічних умов, але й на систематичне підвищення цих вимог.
» следующая страница »
1 ... 25 26 27 28 29 3031 32 33 34 35 ... 148