зазначає: “Загальне управління якістю — концепція, що передбачає всебічне, цілеспрямоване та добре скоординоване застосування систем і методів управління якістю в усіх сферах діяльності від досліджень і розробок до післяпродажного обслуговування за участю керівництва й службовців усіх рівнів та при раціональному використанні технічних можливостей” [109, с.101].
На думку Н. Окрошко, до основних принципів системи TQM можна віднести такі [76, с.84]:
а) мета роботи — нуль дефектів;
б) правило роботи — запобігання дефектам, а не їх усунення;
в) розвинута система самоконтролю; всі виробничі відносини між персоналом будуються як відносини між споживачами та постачальниками;
г) постійне навчання персоналу.
У межах TQM управління якістю тісно пов’язане з управлінням іншими аспектами діяльності підприємства — фінансами, ресурсами, роботою з охорони навколишнього середовища персоналом.
Реалізації ідеї TQM сприяє організація премій з якості. Першою з них стала премія Демпінга, заснована в Японії в 1951 р. Але спочатку її було націлено лише на застосування статистичних методів управління якістю. Усвідомлення потреби в критеріях, які б описували TQM, стимулювало появу в 1987 р. у США премії М.Болдріджа. Згодом, у 1991 р., з’явилась Європейська премія з якості, яка на сьогодні в усьому світі вважається найсучаснішою моделлю, що описує TQM. З 1996 р. запроваджено і премію уряду Російської Федерації у сфері якості. А в Україні таку премію запроваджено з лютого 2001 року.
Треба зауважити, що якщо стандарти ISO серії 9000 і концепція TQM покликані орієнтувати підприємство на розв’язання проблем якості, то національні та міжнародні премії з якості — організовувати й стимулювати відповідну роботу.
Підприємствам України, які вирішили впроваджувати системи управління якістю на основі міжнародних стандартів ISO серії 9000 і концепції TQM, можна запропонувати такі критерії визначення результатів, досягнутих у процесі постійного поліпшення якості [76, с.84]:
1. Участь вищого керівництва:
> відданість керівництва культурі якості. За словами видатного американського фахівця з питань управління якістю Дж. Харрінгтона, процес поліпшення роботи “розпочинається з керівництва вищої ланки, прогресує залежно від його зацікавленості та швидко припиняється після втрати до нього інтересу з боку керівників” [121, с.84];
> визнання відповідальності за якість керівників вищої ланки;
> уявлення керівництва про перебіг процесу поліпшення якості та сприяння його подальшому розвиткові шляхом надання допомоги персоналові та виділення ресурсів;
> участь у роботі із споживачами і постачальниками;
> оцінка та заохочення зусиль і досягнень персоналу;
> формування політики у сфері якості;
> регулярний аналіз і коригування планів та цілей підприємства на підставі різноманітної інформації про якість;
> періодичне оновлення знань вищого керівництва шляхом навчання з питань забезпечення якості відповідно до сучасних вимог;
> призначення уповноваженого представника керівництва, відповідального за ефективне функціонування системи якості.
2. Робота координаційної ради з питань поліпшення якості:
> забезпечення наявності в раді представників усіх функціональних підрозділів підприємства;
> розв’язання радою таких завдань: аналіз стану якості, розробка для підприємства загалом загальної стратегії реалізації процесу поліпшення якості, забезпечення керівництва впровадженням процесу поліпшення якості, здійснення коригування цього процесу для задоволення мінливих вимог до діяльності підприємства, подання кожним функціональним підрозділом річного плану поліпшення роботи із зазначенням заходів щодо підвищення якості, а також ресурсів і очікуваної економії, що має окупити початкові витрати, участь у розробці настанови щодо якості та політики у цій сфері.
» следующая страница »
1 ... 28 29 30 31 32 3334 35 36 37 38 ... 148