Технологія і розподіл ролей
У грі беруть участь 16 чоловік, які розміщуються за чотирма столами. Чотири гравці, що сидять за одним столом, приймають на себе роль ведучого і захисників першого, другого й третього варіантів вирішення проблеми, яка висувається ведучим гри. «Ведучий» надає слово почергово кожному із «захисників», дає дозвіл на зустрічні запитання і контрдоводи. Його завдання: провести дискусію так, щоб кожний «захисник» мав можливість викласти та аргументувати свою позицію. Потім учасники гри за певною схемою пересідають за інші столи, і дискусія починається спочатку, але кожний має інших опонентів. І так чотири рази. В результаті кожен буде грати з усіма. «Захисник» невільний у виборі варіанта рішення, він задається розподілом ролей. Після пересаджування «захиснику» припадає другий варіант і він перетворюється у «ведучого». Кожен учасник позмінно буде грати всі чотири ролі.
Технологією гри передбачений «нульовий» етап, коли кожен учасник сидить в «рідній» команді. На конкурсах, де кожне підприємство представлено командою з чотирьох чоловік, ця група учасників і є «рідна» команда. Без цього терміна тяжко було б пояснити, в яку саме команду і за які столи учасники повинні повернутися після пересаджування, якщо б їх було кілька.
Отже, на нульовому етапі «вертушки» всі учасники сидять в «рідних» командах. Вони одне одному товариші, а не конкуренти (хоча в плані особистої першості, звичайно, конкуренти). Учасники разом вислуховують правила, обмінюються думками, дають запитання ведучому гри, отримують картки, на яких вказаний маршрут, ролі і бали.
Оцінка результатів
Після закінчення дискусії її керівник оцінює виступи «захисників», розставляючи варіанти вирішення проблеми за ступенем їх важливості: якийсь із варіантів ставиться на перше місце (його «захисник» отримує 3 бали), якийсь - на друге (2 бали), третє місце приносить «захиснику» 1 бал. Зрозуміло, що завдання кожного «захисника» - просунути свій варіант якомога «вище».
Зі свого боку, «захисники» оцінюють дії «ведучого»; ознайомившись із спеціальним бланком, де перераховані 14 типових помилок «ведучого» (йшов на поводі учасників, багато говорив сам, був захоплений одним варіантом, не зупинив того, хто багато говорив, не припиняв демагогію і т. ін.), вони вказують в ньому шифри помилок, але не більше трьох.
Якщо якась помилка вказана лише одним з учасників, вона розцінюється при обробці результатів як чіпляння. Якщо на помилку вказують два «захисники», вона розцінюється як ймовірний недолік (нема диму без вогню), і «ведучого» карають одним штрафним балом. Єдність думок трьох «захисників» вважається очевидним доказом помилки, за яку «ведучий» поплатиться двома штрафними балами. Оскільки кожен «захисник» може вказати до трьох помилок, «ведучий», у кращому випадку, отримує 0 балів, а в гіршому - мінус 6 балів.
Крім того, «захисники» оцінюють й одне одного, кожен керівник порівнює своїх конкурентів. Більш сильний конкурент отримує 2 бали, слабший - 1 бал.
Таким чином, кожен «захисник» може на одному етапі одержати, в кращому випадку, від «ведучого» 3 бали, від інших «захисників» - по 2 бали, разом 7 балів. Кожен учасник тричі грає роль «захисника». Значить, як «захисник» він може отримати, в кращому випадку, 21 бал, в гіршому - 9 балів.
За всю гру кожен учасник може отримати від 3 до 21 бала.
Вступ до гри
Інтелектуальний рівень управлінських рішень задає ведучий гри під час вступної промови, пропонуючи три варіанти вирішення проблеми «захисникам». Це викладення варіантів може бути як усним (у цьому випадку потрібно встигнути вловити всі нюанси непростого - не за термінологією, а за змістом - завдання), так і письмовим («захисники» отримують друкований текст).
Спочатку ведучий ознайомлюється з правилами гри, викладеними вище. Але не повідомляє, як саме підраховуються штрафні очки того, хто веде дискусію, а тільки обмежується зауваженням, що за погане ведення дискусії передбачаються штрафи.
» следующая страница »
1 ... 167 168 169 170 171 172173 174 175 176 177 ... 310