1. Географічне розташування організації. У випадку, якщо регіони досить ізольовані один від одного, відбувається делегування прав у прийнятті рішень, і у зв’язку з цим у структурі з’являються функціональні підрозділи, а якщо вони мають самостійний статус, то застосовують дивізіональну структуру.
2. Вплив технології, який полягає в тому, що вона повинна бути такою, щоб дозволяла здійснювати технологічні інновації.
3. Відношення менеджерів до нетрадиційних форм побудови організації. Працівники творчого спрямування схильні до структур, які дають можливість свободи та самостійності. Звичайні працівники тяжіють до традиційних форм організаційних структур.
4. Динамізм зовнішнього середовища. Якщо середовище стабільне, мало змінюється, то структура може бути механічною - мало гнучка, якщо середовище динамічне, то структура повинна передбачати високий рівень децентралізації, наявність великих прав у структурних підрозділів у прийнятті рішень.
Стратегія має великий вплив на вибір організаційної структури. Зовсім не обов’язково змінювати організаційну структуру щоразу, коли організація переходить до реалізації нової стратегії, але обов’язково необхідно встановити, чи відповідає стратегії існуюча організаційна структура, а вже потім вносити зміни, якщо є в цьому потреба.
Звідси висновок: організаційна структура, яка встановлює межі структурних підрозділів та формальні зв'язки між ними, виступає в ролі «хребта» організації, «душею» організації, яка встановлює відносини всередині організації, виступає як організаційна культура. Вона виглядає, як цінності, що розділяються членами організації, норми поведінки, вірування та ін.
Вважається, що організаційна культура складається із таких елементів:
1) філософія, яка складає саме існування організації та її відношення до співробітників та клієнтів;
2) домінуючі цінності, на яких базується організація та які становлять цілі її існування або способи досягнення її цілей;
3) норми, що поділяються співробітниками організації, які визначають принципи взаємостосунків в організації;
4) клімат, ритуали поведінки (використання виразів, сленг та
Організаційна культура формується, як реакція на дві групи проблем:
1) внутрішні проблеми (спільна мова, термінологія, стосунки між співробітниками, їх межі; норми, що регулюють неформальні відносини, оцінки поведінки співробітників, що бажано, що ні);
2) проблеми, які організація повинна вирішувати під час взаємодії із зовнішнім середовищем.
Американські вчені Пол Р. Лоуренс та Джея У. Лорч теоретично довели те, що кожен організаційний підрозділ має своє власне середовище і реагує на нього. Лоуренс і Лорч запропонували ще одну класифікацію організацій - за двома головними показниками: диференціацією та інтеграцією.
Диференціація - це ступінь, до якої організація структурова- на на підрозділи. Фірма з великою кількістю підрозділів є диференційованою; організація з невеликою кількістю підрозділів має низький рівень диференціації. Інший показник - інтеграція. Для неї характерний певний рівень співпраці між різними відділами шляхом координації. Якщо кожна одиниця організації конкурує на іншому ринку і має свої власні виробничі потужності, то інтеграція їй не потрібна. Лоуренс і Лорч виявили, що відповідна ступінь диференціації та інтеграції залежить від стабільності середовища, в якому перебуває той чи інший підрозділ організації.
» следующая страница »
1 ... 188 189 190 191 192 193194 195 196 197 198 ... 374