Основи інвестиційного менеджменту

13.  Організаційні модулі, створювані в рамках програми, не вима­гають тривалого узгодження із зовнішніми організаціями. Тому вони є більш оперативними та гнучкими, ніж будь-які інші документи, що упорядковують виробничий процес. Найбільш раціональними форма­ми виконання організаційних модулів є: структурні схеми алгоритмів дій; приватні сіткові графіки (на відносно невеликі комплекси робіт) чи фрагменти зведених мережевих моделей; машинні програми для автоматизації організаційних процедур, систем автоматизованого про­ектування, числового управління устаткуванням; систематичні регла­ментовані переліки повторюваних та типових дій, необхідність у ви­конані яких виникає при визначених виробничих ситуаціях чи на ста­діях інноваційних процесів.

Таким чином, використовуючи запропонований підхід, його ос­новні методичні положення й алгоритми формування варіантів суп­роводження, можна гарантувати своєчасне та якісне виконання цільо­вих програм.

Організаційний механізм супроводження інвестиційних програм припускає: знання комплексу умов, необхідних та остаточних для усп­ішної реалізації програми; уміння оцінити потенціал підприємства для наступного визначення можливостей учасників по реалізації про­грами наявними ресурсами; виявлення найбільш критичних (дестабіл­ізуючих) факторів, своєчасне і якісне виконання програми; формуван­ня спеціальних заходів щодо організаційного супроводження програ­ми й аналіз можливих варіантів; розробку оргмодулей для прийнятого до реалізації варіанта організаційного супроводження; оперативне уп­равління реалізацією програми.

Невід’ємним атрибутом інвестиційної діяльності є ризик, а реалі­зація інвестиційних програм характеризується достатньо високим рівнем невизначеності щодо отримання запланованих результатів. Управління ризиками у процесі інвестиційної діяльності розглянуто у розділі 8.

Контрольні питання

1. Інвестиційні рішення та їх характеристика.

2.  Сутність системного підходу щодо управління інвестиціями.

3.  Характеристика об’єкта інвестування.

4.  Оцінка економічної ефективності об’єктів інвестування.

5. Внутрішні та зовнішні вихідні дані щодо прийняття інвестицій­них рішень.

6.  Загальні положення щодо управління інвестиційними програ­мами.

7.  Фінансування інвестиційних програм.

8. Характеристика джерел фінансування інвестиційних програм.

9.  Економічні критерії формування інвестиційних програм.

10. Індекс можливих втрат МРУ.

11. Індекс загальної рентабельності (РІ).

12. Аналіз проектів з різним періодом дії.

13.  Аналіз альтернативних проектів методом показників прирос­ту.

14.  Опціонний метод оцінки проектів.

15.  Структуризація інвестиційної програми.

16. Організаційне супроводження інвестиційної програми.

17.   Організаційний модуль — варіант організаційного супровод­ження.

18. Раціональні форми виконання організаційних модулів.

Література

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» // Відомості Вер­ховної Ради України. - 1991. - №47. - С. 1351 - 1359.

2.               Цивільний кодекс України// Офіційний вісник України. - 2003 р.

-     № 11. - С. 7-302.

3. Господарський кодекс України// Офіційний вісник України. - 2003 р. - № 11. - С.303 - 458.

4.  Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» // Відо­мості Верховної Ради України. - 1991. - №38. - С. 1069 -1083.

5.  Закон України «Про іноземні інвестиції» // Відомості Верхов­ної Ради України. - 1992. - №26. - С. 818 - 832.

6. Анискин Ю.П. Управление инвестициями: Учебное пособие. — М.:ИКФ Омега-Л, 2002.-167 с.

7. Бизнес-план инвестиционного проекта: Отечественный и за­рубежный опыт.Современная практика и документация.Учебное пособие под ред В.М.Попова. — М.: Финансы и статистика, 1998. — 160 с.

 

« Содержание


 ...  122  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я