Як бути, якщо очікувані доходи за одним цінним папером відрізняються від доходів іншого?
У цьому випадку важко порівнювати абсолютні показники дисперсії, які обчислюють за допомогою стандартних відхилень. Слід визначити (або виміряти) ризикованість цінного паперу щодо очікуваних доходів. Вимірником цього є коефіцієнт варіації (СУ) або співвідношення ризику й доходу [10,17,19,22-24]:
Коефіцієнт стандартне відхилення доходів ^
варіації (СУ) = : : = —-— (7.4)
очікування дохід Ег
Наприклад, обчислимо значення співвідношення ризику й доходу, використовуючи цифровий матеріал з попереднього прикладу, у якому стандартні відхилення відповідно для акцій компаній А і Б мають значення 127 і 185.
1) ЗУУ а=127/320=0,39; 2) ЗУУ Б=185/320=0,58.
При тому, що очікуваний дохід акцій компанії А співпадає з доходом компанії Б ЕЯК =320 , ризик (або стандартне відхилення) акції А менше, відповідно й більше сприятливе співвідношення ризику й доходу.
Для порівняння ризику й доходу різних інвестицій потрібно визначити відносний базис порівняння таких величин. Цю функцію виконує коефіцієнт варіації, що обчислюють за допомогою розподілу стандартного відхилення на очікуваний дохід. Чим нижче коефіцієнт варіації, тим більш прийнятне вкладення грошей з погляду співвідношення ризику й доходу.
7.1.2. Ризик портфеля інвестицій
Дотепер ризик і доходи розглядалися окремо по кожному активу. Однак компанії мають на своїх балансах різні активи й пасиви, а інвестори відповідно мають різні цінні папери у своїх портфелях. Очевидно, що гроші вкладені, щоб одержати максимальний дохід з найменшим ризиком. Однак важливо враховувати показники окремих активів з погляду співвідношення ризику й доходу, а також значний вплив цих співвідношень на ризикованість і прибутковість портфеля цінних паперів.
Визначення ризику й доходу всього портфеля починається з підрахунку стандартних відхилень і очікуваного доходу від окремих активів портфеля [10,17,22,24]. Послідовність таких розрахунків було описано раніше. Завдання полягає в тому, щоб розподілити ризик на кілька активів або цінних паперів або зменшити загальний ризик. Цього можна досягти двома шляхами:
1. Додатково вкласти гроші в різні цінні папери портфеля;
2. Знайти й придбати цінні папери, доходи від яких мають іншу амплітуду коливань, чим ті, які вже є у портфелі.
Наповнення портфеля активами й цінними паперами до певної міри зменшує ризик. Однак, коли інвестори збільшують кількість цінних паперів з такими ж відхиленнями й коливаннями, як і ті, які
вже є в портфелі, ризик не зменшиться. Ідея полягає в тому, щоб знайти цінні папери з різною амплітудою коливань.
Коваріація — це статистичний метод, що використається для порівняння напрямків зміни двох змінних, або, у нашому випадку, активів у портфелі. Коефіцієнт кореляції, що змінюється від - 1 до +1,0, визначає межі, у яких доходи змінюються в одному напрямку
[14,17,20,22,24].
Якщо при порівнянні характеристик одних активів, що входять до портфеля, з іншими визначений коефіцієнт кореляції +1.0, то це вже означає, що напрямок руху доходів від цих активів однаковий. І, навпаки, при коефіцієнті кореляції -1.0 зміни протилежні. Використовуючи метод коваріації для підрахунку коефіцієнтів кореляції різних активів портфеля, можна визначити й вибрати активи, які зводять ризикованість портфеля до мінімуму.
Сутність принципу коваріації можна зобразити графічно (рис.
7.3).
|
Рис. 7.3. Співвідношення цінних паперів у портфелі [14]
Загальне правило: диверсифікованість (або вкладення в різні види цінних паперів) зменшує ризик. Чим більше в різних напрямках працюють різні активи у портфелі, тим нижче рівень ризику. Урахування цих особливостей портфеля інвестицій має вирішальне значення для затвердження рішень про інвестиції.
» следующая страница »
1 ... 121 122 123 124 125 126127 128 129 130 131 ... 175