Операційний менеджмент

Ме=Ф :е./ї.. ,

'^} ее і і упр >

де Ф — ефективний річний фонд часу одиниці і-того об-

Є]

ладнання;

с — число одиниць і-того обладнання на ділянці;

1_іпр — прогресивна трудомісткість обробки комплекту де­талей і-того виробу на і-тому обладнанні.

Якщо на ділянці обробляються деталі кількох подібних ви­робів, то розрахунок потужності виконується за типовим ви- робом-представником. Тоді в знаменнику наведеної вище фор­мули буде прогресивна трудомісткість обробки деталей виро- бу-представника, а потужність буде виражатися обсягом випуску виробів-представників.

У багатономенклатурному машинобудівному виробництві при розрахунку потужності наявний фонд часу групи обладнан­ня порівнюєтсья з прогресивною трудомісткістю виконання ви­робничої програми на даній групі обладнання, а виробнича по­тужність вимірюється в одиницях програми (або в %):

м] п                   ’

5л*,

і=1

де К_м — коефіцієнт потужності по групі і-того обладнання;

N — план випуску і-тих виробів.

У результаті розрахунку виробничої потужності первинних ланок виявляються диспропорції (рис. 7.3). Ті підрозділи, по­тужність яких нижча від потужності головного підрозділу, на­зиваються “вузькими місцями” (на рис. 7.3 — групи обладнан­ня 1 і 5). При наявності “вузьких місць” потрібно розробити ком­плекс організаційно-технічних заходів з їх розшивки: збільшення змінності роботи, модернізація і заміна обладнання, вдоскона­лення технології та інтенсифікація режимів різання, наукова організація праці, кооперація. Повинні також бути намічені за­ходи з використання резервів пропускної здатності обладнання.

	60
		Муч = 33 машинокомплекти
		6
		З 4		5
		2
		Ведуча група обладнання

 

0                                                                                 

0 10 20 30 40 50 60 70 80 90 100

Рис.7.3. Визначення виробничої потужності дільниці

Таким чином, укрупнений алгоритм розрахунку виробни­чої потужності включає такі етапи:

1. Розрахунок виробничої потужності груп взаємозамінно го обладнання.

2. Вибір головної групи обладнання на дільниці і визначен­ня її виробничої потужності.

3.  Визначення “вузьких місць” на дільниці і розробка за­ходів з їх ліквідації, а також використання недовантаженого обладнання.

4.  Вибір головної дільниці цеху і визначення виробничої потужності цеху.

5.  Визначення “вузьких місць” в цеху і розробка заходів з їх ліквідації, а також використання резервної пропускної здат­ності ділянок.

6. Вибір головного цеху підприємства і визначення вироб­ничої потужності підприємства.

7. Визначення “вузьких місць” підприємства і розробка за­ходів з їх ліквідації, а також використання резервної пропуск­ної здатності цехів.

7.4.    Аналіз критичної точки

Для проектування виробничих потужностей необхідно ви­значати точку беззбитковості і очікуваний попит. В залежності від цих факторів можна приймати рішення про величину ви­робничого об’єкта. Рішення доцільно приймати на базі вико­ристання дерева рішень.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 30 31 32 33 34 3536 37 38 39 40  ... 108