Тому стратегією економічного піднесення регіону повинно бути швидке відкриття ринків сільськогосподарської продукції в промислово розвинутих країнах, скорочення зовнішнього боргу, обумовлене виконанням певних вимог, зміцнення економічних зв’язків з країнами світу, можливо, в рамках угод про вільну торгівлю з європейськими країнами, завоювання ринків з певним набором тимчасових пільг, покликаних відшкодовувати втрати, викликані рішеннями Уругвайського раунду.
В країнах арабського регіону теж існує ряд інтеграційних угрупу- вань, найбільшим з яких є Ліга арабських країн; Арабський валютний фонд, куди входять Алжир, Єгипет, Лівія, Маврикій, Марокко, Сомалі, Туніс. Основними завданнями Арабського валютного фонду є: стабілізація обмінних курсів валют країн-учасниць і створення умов для їх взаємного обігу; ліквідація в рамках організації валютних обмежень і створення ефективного механізму взаємних розрахунків, атакож єдиної валюти. Розрахунковою одиницею Фонду є арабський динар. Арабський валютний фонд створений з метою розширення торгівлі між нафтодобувними та іншими арабськими країнами. Ця організація має вплив на створення різних інтеграційних угрупувань. Географічно вони концентруються у трьох районах: Союз арабського Магрібу (Алжир, Лівія, Мавританія, Марокко, Туніс); район Перської затоки (Об’єднані Арабські Емірати і Саудівська Аравія); Рада Арабського Співробітництва (Єгипет, Іран, Йорданія, Ємен).
На Середньому Сході з 1981 року активно функціонує Рада співробітництва арабських держав Перської затоки, яка об“єднує Саудівську Аравію, Кувейт, Катар, Бахрейн, Об’єднані Арабські Емірати й Оман. З 1960 року існує Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), в яких зосереджено майже 61 % сумарних запасів вуглеводневої сировини.
У 1996 році на самміті арабських держав було прийняте рішення про підготовку програми створення Арабської зони вільної торгівлі (АФТА). Договір про створення такої зони підписали 18 держав, на які припадає 95 % торгового обороту всього арабського світу. Реалізація програми розпочалась з 1 січня 1998 року. Процес формування АФТА повинен бути завершений протягом 10 років.
Зміни міжнародного становища економіки в країнах арабського регіону лише підкреслюють невідкладність переходу від державної, закритої економіки до принципів ринку і міжнародної орієнтації. За умов, коли передбачається збільшення надходжень із попередніх джерел іноземної валюти — зовнішньої допомоги і грошових переказів, працюючих за кордоном, — основного значення набуває зростання експорту.
Найбільшими перспективними напрямами розвитку регіону є послаблення регіональної напруги і посилення зв’язків з Європейським Союзом.
3.2.5. Економічна інтеграція у СНД
З розпадом центральної (союзної) влади після серпневих подій 1991 року в Москві, для підписання нового союзного договору уряд створив новий проект — Союз Суверенних Держав (ССД), який став майбутньою копією Біловежських угод 1992 року про СНД.
До складу Співдружності увійшли такі країни: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан, Україна.
Складовою частиною перехідної концепції формування міжнародних економічних відносин є розвиток інституційних та правових основ СНД. Утворення нових держав визначило організаційно-правові засади Співдружності, які знайшли відображення в Угодах про координаційні інститути, Декларації про дотримання принципів співробітництва та інших документах, прийнятих на початку існування Співдружності. Був створений Економічний суд СНД, який вирішує питання суперечок при виконанні економічних зобов’язань, передбачених угодами й іншими актами Співдружності, а також суперечок згідно з нормативними актами, що приймаються країнами-учасни- цями.
» следующая страница »
1 ... 75 76 77 78 79 8081 82 83 84 85 ... 169