Міжнародні економічні відносини

Характеризуючи інтеграційні процеси в Латинській Америці, не­можливо не згадати той факт, щов 1960 році в цьому регіоні паралель­но утворилося два торговельно-економічні угрупування: Латиноаме­риканська асоціація вільної торгівлі (ЛАВТ) і Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР). Особливість інтеграційних процесів у Ла­тинській Америці полягає в тому, що вони розвивались шляхом утво­рення нових угрупувань, а не шляхом приєднання до вже існуючих.

Дещо пізніше через загострення суперечностей на основі ЛАВТ виникло два нових торговельно-економічних угрупування: Лаплатсь- ке (Атлантичне) йАндське (Тихоокеанське).

Країни Андської групи ввели спільний режим регулювання інозем­них інвестицій та передачі технологій, а також систему програмування промислового розвитку. У 1981 р. за “Договором Монтевідео-80” замість ЛАВТ була створена Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАІ), учасниками якої є: Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Мексика, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі, Еквадор. У рам­ках ЛАІ зберігається поділ на три субрегіональні угрупування: договір басейну Ла-Плати; Андський пакт; Амазонський пакт. Штаб-кварти­ра ЛАІ знаходиться в Монтевідео (Уругвай), а система управління цієї торгово-економічної організації представлена вищим органом — Ра­дою міністрів.

На основі Лаплатської групи в 1991 році був підписаний договір між Аргентиною, Бразилією та Уругваєм, згіднозяким 1 січня 1995рокуна території країн-учасниць створено субрегіональне торгово-економіч­не об’єднання “Меркосур” (Спільний ринок країн Південного Конусу). Пізніше до договору приєднався Парагвай, а асоційованими членами є Чилі і Болівія, що і призвело до швидкого збільшення торгівлі між країнами. Об'єднання охоплює майже 60 % території Латинської Аме­рики, 46 % її населення і близько 50 % ВВП. У грудні 1995 року була підписана Рамкова міжрегіональна угода про співробітництво між Мер- косуром і ЄС. Мета угоди — поступова лібералізація зовнішньої торгівлі, координація економічної і соціальної політики, встановлення зов­нішньополітичного діалогу. Важливою метою спільноти є створення єдиної валюти (потенційна загроза долару).

У 1973 році була заснована Карибська спільнота (КАРИКОМ), яка об’єднала 13 англомовних країн (Антігуа, Барбадос, Гайана, Грена­да, Домініка, Монтсеррат, Сент-Вінсент і Гренадини, федерація Сент-Крістофер (Сент-Кітс), Сент-Люсія, Трінідад і Тобаго, Ямай­ка (Багамські острови входять до спільноти, але не беруть участі в спільному ринку), метою якої є створення спільного ринку і валют­ного союзу.

З метою фінансування проектів економічної інтеграції було ство­рено МБР. У1965 році Міжнародним Банком Розвитку (МБР) для дос­лідження економічних проблем та здійснення консультативних функцій був заснований інститут Латиноамериканської інтеграції.

У 1975 році була створена Латиноамериканська економічна систе­ма (ЛАЕС), куди увійшли 26 країн-учасниць, а головною метою угру­пування проголосили сприяння економічній самостійності країн ре­гіону.

Більшість із Латиноамериканських інтеграцій діють на основі дво­сторонніх угод. Так, наприклад, Чилі в 1992 році підписала з Венесуе­лою угоду про вільну торгівлю, Аргентина і Чилі теж здійснюють дво­сторонню торгівлю, Болівія і Мексика проводять лібералізацію своєї торгівлі, Мексикою було підписано договір про вільну торгівлю з Чилі, в якому передбачено поетапне усунення всіх бар’єрів у взаємній торгівлі.

Міжнародний клімат характеризується помітною сприятливістю, оскільки наявність ресурсної бази певним чином захищає регіон від конкуренції на світових ринках. У регіоні можливий швидкий ріст, так само як і диверсифікація експорту, внаслідок чого скоротиться роль природних ресурсів і зросте значення середньотехнологічної продукції.

3.2.4.   Особливості економічної інтеграції країн Африки,

 

« Содержание


 ...  77  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я