Таким чином, не зважаючи на те, що в останні роки між колишніми радянськими республіками встановились і нині переважають двосторонні економічні відносини, на пострадянському просторі в рамках СНД виникли об’єднання окремих держав (союзи, партнерства, альянси): Союз Білорусі і Росії — “двійка”, Центральноазіатська Еко-
номічна Спільнота Казахстану, Киргизстану, Таджикистану й Узбекистану — “четвірка”, Митний союз Білорусі, Росії, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану — “п’ятірка”, альянс Грузії, України, Азербайджану і Молдови - “ГУАМ”.
Важливою подією в рамках економічних
відносин України з країнами СНД стала Заява президентів України, Республіки
Білорусь, Республіки Казахстан та Російської Федерації від 23 лютого 2003 р.
щодо формування Єдиного економічного простору і підписання у вересні 2003 р.
під час проведення самміту країн СНД в Ялті відповідної Угоди.
Негативним
моментом розвитку інтеграційних процесів є те, що не підписуються необхідні для
співробітництва нові угоди і договори, а багато підписаних за минулі роки
документів залишаються нереалізованими з причини, що не створений механізм
інкорпорування цих спільних актів у національні законодавства, а без цього, як
показує світовий досвід, інтеграційний процес приречений на застій і подальшу
деградацію.
Країни СНД займають вагоме місце в системі зовнішньої торгівлі України (табл. 3.7)
Занепокоєння викликає також різке падіння наукоємності ВВП
— одного з найважливіших показників конкурентноздатності сучасної економіки, тому виникає загроза для країн СНД втратити не тільки традиційні ринки збуту, а й перспективу подальшого технологічного розвитку. Міждержавна кооперація як на двосторонній, так і на багатосторонній основі є єдино можливим варіантом уникнення цього. Робота щодо розвитку науково-технічної кооперації повинна бути спрямована на формування умов для такої кооперації, пошуку шляхів створення єдиних фінансових фондів для реалізації спільних програм і проектів. При цьому основні зусилля повинні бути зосереджені на розвитку співробітництва в галузі високих технологій, оскільки саме тут розгортається найжорсткіша конкурентна боротьба, бо високі технології — це не тільки виробництво конкурентоздатної продукції, а й додатковий товар (ноу-хау), продукт синтезу інтелекту і передових науково-технічних ідей, який з кожним новим витком конкурентної боротьби набуває все більшої вартості. Основні транснаціональні угрупування в галузі високих технологій уже створені, тому доцільним для держав СНД є використання технологічної сумісності своїх економік, основи якої були закладені ще в Радянському Союзі.
Тенденції структурних змін за незмінності державної політики можуть набути необоротного характеру. Структура економіки, промисловості і торгівлі більшості країн Співдружності погіршуватиметься у зв’язку з відносною стабільністю попиту на сировинні ресурси і відсутністю його на продукти з високим ступенем переробки при відстаючій технологічній багатоукладності та низькій конкурентоспроможності.
Збереження негативних тенденцій дедалі більше руйнує основи співробітництва і залишає все менше шансів на інтеграцію країн Співдружності. Насамперед, це стосується політичних, економічних, військових пріоритетів, руйнування економічної основи — різношвид- кісного реформування і зміщення торговельних інтересів у бік третіх країн, реформування правової основи.
Для держав СНД застосування узгоджених заходів у галузі податкової і митної політики, тарифного і нетарифного регулювання є шляхом порятунку своєї промисловості. Світовий досвід показує, що за умов ресурсного голоду технологічне оновлення економік країн СНД неможливе без формування повноцінного економічного союзу. Тільки прийняття узгоджених рішень з важливих питань економічної політики допоможе країнам СНД зберегти контроль на своїх ринках, створити сприятливі умови для розвитку і гармонійного взаємо- доповнення національних господарств, підвищення добробуту своїх народів.
» следующая страница »
1 ... 78 79 80 81 82 8384 85 86 87 88 ... 169