ПАУВТ — не рівносторонній трикутник, причому Мексика в ньому — найслабша сторона. Прийнята нею концепція лібералізму призвела до різкого розшарування підприємницького класу, де виділився тонкий прошарок бізнесменів, зв’язаних з американськими ТНК і ТНБ. В основному— це крупний експортний і імпортний сектор, який має доступ до кредитів і орієнтується на американський ринок. Дрібні
і навіть середні мексиканські компанії, які не користуються комерційними кредитами або знаходяться в рамках вузького внутрішнього ринку, де надто впав платоспроможний попит, збанкрутували.
Мексика експортує в США на 500-600 млн дол. менше, ніж імпортує звідти. І цей торговельний дефіцит у поєднанні з дефіцитом платіжного балансу і зовнішнім боргом служить однією з причин гальмування технологічного оновлення країни, без якого неможливо суттєво зміцнити її конкурентні позиції на світовому ринку.
У 90-х роках СШАпроголосили важливу для себе перспективну мету
— створення Всеамериканської зони вільної торгівлі (ВАЗВТ).
Цікавим є той факт, що американські економісти пропонують і розробляють модель панамериканського блоку, який простягатиметься від Аляски до Вогненної землі. В останні роки в країнах південної півкулі спостерігаються високі темпи економічного росту, які, за прогнозними даними, збережуться в найближчі роки.
3.2.3. Економічна інтеграція в Латинській Америці
Особливість латиноамериканської інтеграції полягає в прагненні країн вийти із стану периферійності в системі світового господарства, об’єднати, інтегрувати дві національні економіки в єдиний народногосподарський комплекс, посилити рівень взаємопереплетення і взаємопроникнення капіталів двох найбільших країн регіону: США і Канади.
Інтеграція цього регіону в глобальну економіку здійснюється швидкими темпами, особливо в сфері торгівлі і на ринках капіталів, авЦен- тральній Америці — через міжнародну міграцію.
У кінці 40-х років була організована Економічна комісія ООН для Латинської Америки (ЕКЛА), аналітики якої розробляли концепції структурної перебудови економіки, у тому числі зовнішньоекономічного сектора регіону, реалізація яких дозволяла зміцнювати переговорні позиції цих країн при їх взаємодії із США. Не дивно, що США неодноразово виступали проти ЕКЛА, її рішень і конкретних дій.
У двох наступних десятиліттях в обох сторін (США і Латинської Америки) виникли господарські труднощі, однією з причин яких була дія на них, хоча і різна за глибиною, світової економічної кризи 1957- 1958 рр. Реакцією на економічний спад був початок регіональної економічної інтеграції (підписання у 1960 р. Договору Монтевідео і Договору Манагуа), яка свідчить про прагнення країн Латинської Америки спільними зусиллями вирішити нові проблеми й означає своєрідний виклик північному сусіду.
У відповідь наце СШАприймаютьу 1961 р. першукомплекснудов- гострокову (10 років) програму співробітництва з новою, зміцнілою Латинською Америкою — “Союз заради прогресу”.
У 80-ті рокив Латинській Америці розпочал ось економічне відновлення. За умов торгової і інвестиційної лібералізації зріс імпорт та посилився приток іноземного капіталу. До цього додались значні надходження в казну засобів від приватизації, що все разом сприяло підвищенню темпів економічного піднесення. Внаслідок цього в країнах регіону посилився рух за здійснення самостійнішої політики у відносинах з США.
СШАпланують до 2010 року різко збільшити свій експорту Латинську Америку, за їхніми розрахунками, він повинен вдвічі перевищити сукупний американський продаж в країни ЄС і Японію. Для досягнення цієї мети в регіоні необхідна широка і всеохоплююча економічна лібералізація, якої СШАдобиваються всіма можливими засобами.
» следующая страница »
1 ... 71 72 73 74 75 7677 78 79 80 81 ... 169