Міжнародні економічні відносини

ПАУВТ — не рівносторонній трикутник, причому Мексика в ньо­му — найслабша сторона. Прийнята нею концепція лібералізму при­звела до різкого розшарування підприємницького класу, де виділився тонкий прошарок бізнесменів, зв’язаних з американськими ТНК і ТНБ. В основному— це крупний експортний і імпортний сектор, який має доступ до кредитів і орієнтується на американський ринок. Дрібні

і навіть середні мексиканські компанії, які не користуються комерц­ійними кредитами або знаходяться в рамках вузького внутрішнього ринку, де надто впав платоспроможний попит, збанкрутували.

Мексика експортує в США на 500-600 млн дол. менше, ніж імпор­тує звідти. І цей торговельний дефіцит у поєднанні з дефіцитом платі­жного балансу і зовнішнім боргом служить однією з причин гальму­вання технологічного оновлення країни, без якого неможливо суттєво зміцнити її конкурентні позиції на світовому ринку.

У 90-х роках СШАпроголосили важливу для себе перспективну мету

—                створення Всеамериканської зони вільної торгівлі (ВАЗВТ).

Цікавим є той факт, що американські економісти пропонують і розробляють модель панамериканського блоку, який простягатиметь­ся від Аляски до Вогненної землі. В останні роки в країнах південної півкулі спостерігаються високі темпи економічного росту, які, за про­гнозними даними, збережуться в найближчі роки.

3.2.3.   Економічна інтеграція в Латинській Америці

Особливість латиноамериканської інтеграції полягає в прагненні країн вийти із стану периферійності в системі світового господарства, об’єднати, інтегрувати дві національні економіки в єдиний народно­господарський комплекс, посилити рівень взаємопереплетення і взаємопроникнення капіталів двох найбільших країн регіону: США і Канади.

Інтеграція цього регіону в глобальну економіку здійснюється швид­кими темпами, особливо в сфері торгівлі і на ринках капіталів, авЦен- тральній Америці — через міжнародну міграцію.

У кінці 40-х років була організована Економічна комісія ООН для Латинської Америки (ЕКЛА), аналітики якої розробляли концепції структурної перебудови економіки, у тому числі зовнішньоекономіч­ного сектора регіону, реалізація яких дозволяла зміцнювати перего­ворні позиції цих країн при їх взаємодії із США. Не дивно, що США неодноразово виступали проти ЕКЛА, її рішень і конкретних дій.

У двох наступних десятиліттях в обох сторін (США і Латинської Америки) виникли господарські труднощі, однією з причин яких була дія на них, хоча і різна за глибиною, світової економічної кризи 1957- 1958 рр. Реакцією на економічний спад був початок регіональної еко­номічної інтеграції (підписання у 1960 р. Договору Монтевідео і Дого­вору Манагуа), яка свідчить про прагнення країн Латинської Америки спільними зусиллями вирішити нові проблеми й означає своєрідний виклик північному сусіду.

У відповідь наце СШАприймаютьу 1961 р. першукомплекснудов- гострокову (10 років) програму співробітництва з новою, зміцнілою Латинською Америкою — “Союз заради прогресу”.

У 80-ті рокив Латинській Америці розпочал ось економічне віднов­лення. За умов торгової і інвестиційної лібералізації зріс імпорт та по­силився приток іноземного капіталу. До цього додались значні надход­ження в казну засобів від приватизації, що все разом сприяло підви­щенню темпів економічного піднесення. Внаслідок цього в країнах регіону посилився рух за здійснення самостійнішої політики у відно­синах з США.

СШАпланують до 2010 року різко збільшити свій експорту Латинсь­ку Америку, за їхніми розрахунками, він повинен вдвічі перевищити су­купний американський продаж в країни ЄС і Японію. Для досягнення цієї мети в регіоні необхідна широка і всеохоплююча економічна лібера­лізація, якої СШАдобиваються всіма можливими засобами.

 

« Содержание


 ...  76  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я