Після Японії найбільшими торговельними партнерами США є Канада і Мексика. Тому американські корпорації вже давно розробляли проект розширення існуючої двосторонньої інтеграції за рахунок приєднання Мексики. 17 грудня 1992 року був підписаний проект угод про створення Північноамериканської зони про вільну торгівлю (ПАУВТ) (Noth American Free Trade Agreement — NAFTA), куди увійшли США, Канада і Мексика. Ці угоди вступили в силу 1 січня 1994 року. На даний час йдеться про можливе приєднання ще однієї країни — Китаю. Ця угода об’єднує три країни з величезною територією, забезпечує спільний ринок країн майже із 378-мільйонним населенням і потужним економічним потенціалом, передбачає поступове зменшення, а потім і повну ліквідацію митних обмежень у взаємній торгівлі, але не передбачає валютного та політичного союзу.
У рамках НАФТА поступово ліквідовуються тарифні бар’єри, знімається більшість інших обмежень для експорту та імпорту (крім певної номенклатури товарів — сільськогосподарська продукція, текстиль та ін.), створюються умови для вільного переміщення товарів і послуг, капіталів та робочої сили.
Щ о стосується фінансових послуг, то ліміти участі американського і канадського капіталів у мексиканських банках, інвестиційних фірмах і страхових компаніях будуть поступово відмінені. ПАУВТ між США, Канадою та Мексикою лібералізує не лише торговельний режим між трьома країнами, а й їх фінансові відносини, до яких згідно з положенням МВФ про складові компоненти фінансових рахунків країн належать прямі портфельні інвестиції.
Сторони домовились про необхідність здійснення заходів із захисту інтелектуальної власності, гармонізації технічних стандартів, санітарних і фітосанітарних норм. Угоди не передбачають вирішення проблем, які належать до соціальної сфери (безробіття, освіта, культура тощо).
У рамках ПАУВТ поки що не створені спеціальні механізми, які регулювалиб співробітництво, аналогічні існуючим в ЄС (Комісія, Суд, Парламент і т.д.).
Крім того, угода дозволить більшості професійних працівників кожної із трьох країн займатися трудовою діяльністю в будь-якій іншій країні Північної Америки вільніше, ніж це спостерігається в теперішніх умовах. У майбутньому багато що буде залежати від того, чи пошириться дія ПАУВТ на всі країни західної півкулі, чи суперечки економічного і політичного характеру приведуть учасників угоди до розпаду. В принципі, передбачається, що Північноамериканська угода про вільну торгівлю трансформується в Американську зону, куди, крім США, Канади і Мексики, увійде Аргентина, Бразилія, Панама та Чилі.
ПАУВТ, проміжний союз трьох — непроста структура. Створена на початку 1994 р., вона вже має свою історію, яка дозволяє на прикладі Мексики передбачити деякі перспективи для інших латиноамериканських країн, які з ентузіазмом сприймають ідею об’єднання в торгово- інвестиційний блок з супердержавою, можливість придбання гарантованого ринку і доступу до високих технологій.
Звичайно, досвід Мексики відносний, у ньому відображається унікальне геополітичне положення цієї країни, історично зв’язаної з США особливими відносинами.
В результаті нового торгового режиму виникло помітне зниження диверсифікації торгово-економічного обміну, стала проявлятись попередня тенденція до монотоварності мексиканського експорту. Однією з причин пріоритетного підключення Мексики до америка- но-канадської спільноти є наявність у цієї країни багатих запасів нафти. У кризові 80-ті роки мексиканські нафтові ресурси розглядались як стратегічні резерви США, і їх значення при ненадійності поставок
з Близького сходу стало зростати. Хоча Мексика ролі головного латиноамериканського постачальника нафти в США поступилась Венесуелі, яка випередила і традиційного лідера — Саудівську Аравію, значення мексиканської нафти залишається великим — 12 % американського імпорту. Мексика у зв’язку з цим вивозить із США нафтопродукти.
» следующая страница »
1 ... 70 71 72 73 74 7576 77 78 79 80 ... 169